Проблема збереження й зміцнення професійного здоров’я педагогічних працівників завжди була і є актуальною у педагогічній теорії та практиці.

На сучасному етапі модернізації вітчизняної освіти, у межах реформ, що реалізуються в усіх освітніх ланках, виникає потреба в педагогічних працівниках, готових не лише творчо реалізувати себе, а й орієнтованих на збереження і підтримку власного здоров’я та здоров’я підростаючих поколінь на всіх етапах освітньої діяльності.

Однак, на сучасному етапі, наявний рівень збереження здоров’я педагогічних працівників в закладах дошкільної освіти не відповідає поставленим освітнім завданням. Тому, очевидною постає потреба в теоретичному обґрунтуванні проблеми збереження професійного здоров’я педагогічних працівників закладів дошкільної освіти. шляхом уточнення базових категорій.

Актуалізована проблема здоров’я була і є предметом вивчення багатьох науковців, дослідників минулого і сучасності. Біля витоків формування світоглядної думки про збереження найбільшої цінності, якою є здоров’я людини стоять давньогрецькі філософи Геракліт, Демокріт, Платон, Аристотель, Гіппократ.

Проблеми здоров’я  висвітлені у вітчизняних і зарубіжних працях: філософів і культурологів (В.П. Казначеєв, В.А. Скумін та ін.); медиків (М.М. Амосов, Г.Л. Апанасенко, Т.В. Бойченко, В.П. Войтенко, М.С. Гончаренко, Ю.П. Лисицин, І.А. Мільман, І.В. Муравов, В.П. Петленко, Л.А. Попова та ін.); педагогів-класиків (Я.А. Коменський, А.С. Макаренко, Ж.-Ж. Руссо, Г.С. Сковорода, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський та ін.); сучасних педагогів: (В.І. Бобрицька, А.Б. Бісєнова, Л.О. Вакуленко, В.П. Горащук, О.Д. Дубогай, О.В. Жабокрицька, Н.Н. Завидівська, С.А. Закопайло, В.Ю. Ірхін, С.В. Кириленко, В.О. Кузьменко, О.В. Куц, О.І. Міхєєнко, В.М. Оржеховська, Н.А. П’ясецька, Л.П. Сущенко, Л.Г. Татарнікова, Є.В. Чернишова та ін.); валеологів: (Ю.А. Андреєв, Б.В. Болотов, І.І. Брехман, В.Т. Лободін, Г.П. Малахов, І.П. Неумивакін та ін.).

Комплексний аналіз наукової літератури дав можливість виділити найпоширеніші в сучасній науці підходи до визначення терміну “здоров’я”: цілісне утворення, що складається з таких компонентів як фізичне, психічне, духовне, соціальне (В.П. Горащук, Н.М. Колотій, Л.Г. Царенко, Ю.Ц. Жидецький, В.С. Язловецький); здатність організму людини до адаптації в умовах мінливого зовнішнього середовища (М.А. Агаджанян, P.М. Баєвський, С.П. Єфімова, В.В. Колбанов, В.П. Петленко, С.Г. Сєріков та інші); багатовимірний динамічний стан (Л.А. Сварковська, В.Ю. Казначеєв, В.А. Щедріна та інші); цілісна гармонійна єдність складових (компонентів, якостей) (І.І. Брехман, М.С. Гончаренко, І.О. Гундаров, І.О. Лисицин); стан повного соціально-біологічного, психологічного й душевного комфорту (К.Л. Крутій, О.О. Фунтікова); динамічний стан найбільшого фізичного й психоемоційного добробуту, в основі якого знаходиться гармонійне співвідношення взаємопов’язаних функцій і структур (Е.Г. Буліч, І.В. Муравов); стан оптимальної саморегуляції організму та його динамічної взаємодії із середовищем (Д.А. Ізуткіна, А.Д. Царегородцев).

У загальному контексті виконання людиною професійної діяльності виділяють поняття “професійне здоров’я”, яке вчені В.О. Бодров, Е.П. Вайнер, Е.Ф. Зеєр, М.С. Корольчук, В.М. Крайнюк, Р.Л. Кричевський, А. К. Маркова, Л.П. Сущенко розглядають, як інтегральну складову загального здоров’я, що об’єднує в собі всі його основні аспекти.

Проблему збереження та зміцнення професійного здоров’я суб’єктів освітнього процесу вивчали ряд науковців, зокрема: Н.П. Абаскалова, В.І. Бобрицька, С.І. Болтівець, В.П. Горащук, Г.К. Зайцев, С.В. Страшко, А.В. Царенко, А.К. Маркова, Л.М. Мітіна, А.К. Гастева, А.Г. Маклакова, О.М. Іонова, Ю.С. Лук’янова, Е.Ф. Зеєр, Н.В. Зимивець, Г.М. Мешко, Л.М. Мітіна, В.М. Оржеховська, Н.Ю. Патькова, Н.А. Пономаренко, В.О. Сухомлинський, Г.В. Сєріков, Н.А. Суварова та ін.); формування здорового способу життя (В.І. Бобрицька, С.А. Закопайло та ін.); формування культури здоров’я особистості (І.І. Брахман, О.С. Васильєва, Е.Н. Вайнер, В.П. Горащук, О.Д. Дубогай, С.В. Кириленко, Ю.П. Лісіцин, Л.П. Сущенко та ін.) [2,3,4].

На початку XX ст. вчені провели унікальні дослідження, присвячені вивченню актуалізованої проблеми, зокрема: втоми педагогів, умов та механізмів виникнення в останніх професійної дезадаптації (С.Л. Рубінштейн, М.М. Рибніков); сутнісних аспектів, факторів виникнення професійного стресу та боротьби з ним, шляхів усунення синдрому емоційного вигорання педагогічних працівників (В.І. Бобрицька, М.О. Беребін, М.М. Рибніков, Г.К. Зайцев, С.Л. Рубінштейн, Л.М. Карамушка, С.Д. Максименко, Н.В. Самоукіна, В.В. Бойко, В.Є. Орел, Т.І. Ронгінська, Л.М. Мітіна та ін.).

Слід зазначити, що у працях, як педагогів-класиків (В.М. Бехтерева, П.Ф. Каптерева, Я.А. Коменського, П.Ф. Лесгафта, Й.Г. Песталоцці, М.І. Пирогова, Ж.-Ж. Руссо, Г.С. Сковороди, В.О. Сухомлинського, К.Д. Ушинського, та ін.), так і сучасних науковців (В.І. Бобрицької, Е.Н. Вайнер, Т.В. Волченської, Г.К. Зайцева, О.М. Іонової, Г.В. Сєрікова, Т.Л. Савустьяненко та ін.) спільною є думка, що розв’язання проблеми збереження і зміцнення здоров’я педагога лежить у площині побудови освітнього процесу відповідно до цілей і принципів гуманістичної освіти.

Розгляд проблеми збереження професійного здоров’я педагога в сфері дошкільної освіти показав її недостатню розробленість.

Варто зауважити, що сучасна дошкільна освіта – цілісний процес, спрямований на:

• забезпечення всебічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб;
• формування свідомого ставлення у дитини дошкільного віку до себе, оточення та довкілля шляхом збереження та зміцнення власного здоров’я [1, с.3].

Виходячи з зазначеного вище, слід відмітити, що професія педагога закладу дошкільної освіти має величезну соціальну значимість, оскільки на ньому лежить велика відповідальність не лише за розвиток, виховання та навчання дитини дошкільного віку, а й за її здоров’я.

З метою формування готовності педагогів закладів дошкільної освіти до збереження власного здоров’я, слід спонукати їх до здоров’язбережувальної діяльності та формування оптимальної стратегії професійної стійкості до стресів, зокрема:

• накопичення системи знань про суть професійного здоров’я, його критерії, детермінанти “здоров’я – нездоров’я”, шляхи його збереження;
• підтримання позитивної “Я” – концепції педагога як професіонала та формування саногенного мислення;
• формування ціннісного і відповідального ставлення педагогів до власного здоров’я;
• ознайомлення з основними принципами, засобами, формами здоров’язбережувальної діяльності, сучасними оздоровчими технологіями;
• активізація у педагогічних працівників закладів дошкільної освіти прагнення до самостійного проектування програм та систем збереження власного професійного здоров’я;
• усвідомленням актуальності на сучасному етапі рекреаційної діяльності.

Таким чином, перераховані життєві стратегії сприятимуть зміцненню та збереженню, фізичного, соціального, духовного здоров’я педагогічних працівників закладів дошкільної освіти.

Відповідно до завдань дослідження було розкрито сутність базових понять на основі аналізу проблеми збереження професійного здоров’я педагогічних працівників у науковій літературі. Узагальнення наукових даних вітчизняних і зарубіжних досліджень свідчать про те, що педагогічна діяльність є найбільш напруженою в емоційному, психологічному, соціальному плані та впливає на стан професійного здоров’я педагога. Тому, сьогодні потребує подальшого детального вивчення питання збереження професійного здоров’я педагогічних працівників закладів дошкільної освіти через усвідомлення актуальності організації рекреаційної діяльності.

Література 

1. Закон про дошкільну освіту, Стаття 4. (із змінами від 23.11.2018 р. №2629-VIII).
2. Горащук В. П. Культура здоров’я – новий сучасний напрям формування здорового покоління / В. П. Горащук // Проблеми освіти : наук. метод. зб. / голов. ред. В. Г. Кремень ; Наук.-метод. центр вищ. освіти. – К., 2006. – Вип. 48. – С. 184–189.
3. Ігнащук О. В. Застосування історичного підходу в становленні уявлень про формування здорового способу життя / О. В. Ігнащук // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського – Вінниця. – 2014. – № 42. – С. 117–121 (Серія: Педагогіка і психологія ; ч. 2).
4. Лук’янченко М.І. Теоретичні засади педагогіки здоров’я /М.Лук’янченко // Проблеми гуманітарних наук. Філософія. – 2013. − № 31. –106− С. 118.