ТЬЮТОРИ, КОУЧІ І ЕДВАЙСЕРИ – ХТО ВОНИ?

Кос І.Ю.

практичний психолог,
Комунальна установа «Інклюзивно-ресурсний центр»
Черняхівської районної ради,
Житомирська область, Україна

arisok95@gmail.com

 

 

Враховуючи те, що учні та студенти мають сьогодні доступ до будь-якої інформації, відпадає необхідність та навіть стає помилковим вчити їх за принципом однієї правильної відповіді. Кожен учень та студент – це особистість з власними цілями й потребами. Саме тому прийшов час нових педагогічних професій, що мають різні функції.Нинішнє покоління учнів та студентів воліють робити свій власний вибір, вчиняти власні помилки і отримувати з них досвід для життя. Таким чином вони більш мотивовані до опанування нових знань. А це дає на виході з навчального закладу кращий рівень освіти.

І, щоб забезпечити той рівень, потрібні нові педагогічні професії: тьютори, едвайсери, коучі, фасилітатори, ментори. Вони вже приходять в педагогічну практику українських навчальних закладів, адаптуючись із зарубіжних педагогічних методик. Тому давайте спробуємо розібратись які завдання повинні виконувати ці педагоги.

Найбільш поширена в нашому освітньому просторі посада тьютора. Тьютор це особа, що веде індивідуальні або групові заняття з учнями, студентами. А також репетитор, наставник.

Ще одна посада, що зберігає у назві іноземне звучання коуч (від англ. coach – тренер), той, що займається, відповідно, коучингом, знову ж таки – від англ. coaching – тренерством, вишкілом. Коуч допомагає знайти відповіді на власні запитання підопічних, відпрацьовує/відтреновує до автоматизму різні життєві та професійні ситуації.

Більш поширене у нашій педагогічній літературі поняття ментор. У контексті педагогічних посад ментор як термін почали використовувати в значенні синоніма до слів «учитель», «порадник», «наставник», «консультант». Людина, що має інтерес в розвитку знань, умінь, навичок та міжособистісних стосунків.

Фасилітатор – це фахівець, який не зацікавлений у підсумках обговорення, з якимось конкретним рішенням, не представляє інтереси жодної з груп-учасників чи персоналій і не бере прямої участі в обговоренні, але несе відповідальність за якісне виконання завдань і є радше супровідником навчальної групи у їхньому особистому розвитку.

Може з’явитись невдовзі у штатному розписі українських шкіл, професійно-технічних чи вищих навчальних закладів така посада як едвайзер (від англ. Adviser.) Це радник, або консультант. Едвайзер, як правило, людина з більшими та глибшими знаннями в конкретній галузі. У більшості випадків практик, на відміну від викладачів та вчителів, які є більше теоретиками. Яку вибрати тему дослідження, роботу для стажування чи після закінчення ВНЗ, дисципліну за вибором і т. ін., все це може фахово порадити едвайзер, проаналізувавши запити учнів та студентів.

І, нарешті, більш знайоме та близьке нам поняття наставник. Та в оновленому освітньому середовищі функції наставника також трансформуються. Метою наставництва є допомога опікуваному пристосуватися до дій у межах правил та настанов спільноти. Наставник може давати поради щодо більш ефективної роботи у сфері освіти, проектів, що виконуються, та допомагати вирішувати дискусійні питання, приймати складні життєві рішення [1; 3].

Отже, нинішнє і прийдешнє покоління, що навчається, потребує в більшості тих педагогів, які можуть допомогти обрати шлях та обґрунтовано порадити, як себе реалізувати в житті. І це не дивно, адже в такому розмаїтті навчальних дисциплін, закладів, сфер діяльності однієї правильної відповіді бути давно вже не може. Тому й виникає необхідність специфікації педагогічної діяльності – тьюторстві.

А що якщо не дитину підгоняти під програму, а програму і освітнє середовище формувати під дитину? Це і буде тьюторским супроводом.

Тьюторський супровід – це педагогічна діяльність по індивідуалізації освіти, спрямована на виявлення і розвиток освітніх мотивів та інтересів учня, пошук освітніх ресурсів для створення індивідуальної освітньої програми, на роботу з освітнім замовленням родини, формування учбової та освітньої рефлексії учня.

Тьютор – слідує за інтересом дитини та допомагає сформулювати і задовольнити дитячу цікавість до світу [4].

За аналогією з телебаченням, тьютор це людина, яка порадить наступний документальний фільм про динозаврів, обговорить з дитиною їх вимирання, особливості анатомії, сходить в археологічний музей, запропонує зшити, намалювати динозавра, чи написати про нього казку. І так з кожним інтересом.

Тьютор разом з дитиною відслідковує і документує її захоплення і допомагає зрозуміти не тільки світ довкола, а й себе.

В загальному випадку тьюторство має чотири етапи:

  • діагностично-мотиваційний – спочатку тьютор дивиться на дитину, її мотиви, таланти, інтереси, слухає що б вона хотіла робити, знати, вміти;
  • проектний: прописується освітній запити;
  • етап реалізації: підключаються всі наявні внутрішні та зовнішні ресурси: самоосвіта через книги, он-лайн ресурси, пояснення тьютора, батьків, викладачів-предметників, соціальний зміст – клуби, секції, гуртки;
  • аналіз: важливим елементом є рефлексія дитини й аналіз кожного із попередніх етапів.

Тьютор реалізовує індивідуальний освітній маршрут дитини. Тобто виходячи із навичок, здібностей та бажань дитини, допомагає виробити ідеальну траєкторію руху [2].

Тьютор – це освітній «адвокат», який представляє інтереси дитини. Адже сама дитина ще не є остаточно сформованою особистістю, тобто не вміє відстоювати свою думку. Він повинен бути філіалом батьків у школі, слідкує за соціалізацією, спілкуванням, вихованням. Його думка неодмінно вагома, а підтримка авторитетна [3].

Як вже зазначалося, в українській школі тьютор – персональний супроводжувач учня з особливими потребами; помічник учителя; другий учитель у класі. Його ми звикли називати асистентом вчителя для дитини з особливими потребами. Про посаду асистента вчителя в українському законодавстві: основні функції, завдання, необхідні компетентності можна ознайомитися в Постанові Кабінету міністрів України від 15.08.2011 №872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» ; у листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту №1/9-675 від 25.09.12 року «Щодо посадових обов`язків асистента вчителя» [5].

Отже, педагогічні системи мають розвивати не тільки особистість, а й самі розвиватися. Водночас, вчитель має бути готовим до процесу оновлення педагогічної системи. Сьогоднішнє завдання вчителя – створити умови для розвитку учня, його здібностей, творчого сприйняття знань, виробити вміння самостійно мислити, мотивацію до вивчення предметів, зокрема:

  • учень має навчитися не тільки відповідати на запитання, а й вміти їх ставити та шукати на них відповіді;
  • сучасний вчитель демонструє універсальні і предметні способи дії, ініціює дії учні, корегує і консультує їх, знаходить способи включення в роботу всіх, створює умови для набуття життєвого досвіду, є партнером учнів та батьків;
  • сучасний вчитель ставить SMART-мету (конкретну, чітко сформовану; вимірювальну, реальну, можливу для досягнення, визначену в часі);
  • виробити в учня потребу і вміння навчатися впродовж життя може тільки той, хто сам постійно навчається, вміє і бажає цього.

Ідеальна освіта – це розкриття внутрішнього потенціалу. На підсвідомому рівні дитина завжди знає, що їй до душі та саме вчитель має допомогти розкрити талант і потенціал дитини. Сьогодні, кожен вчитель має стати тьютором.

Література

  1. Григор’єв А.Й. Діти з особливими потребами: монографія. – К., 2006.-208с
  2. Коноваленко Юрій. Тьютори, Едвайсери, Коучі, Фасилітатори, Ментори, Наставники розбираємось хто це. http://hardkonovalenko.blogspot.com/2017/03/blog-post.html?m=1
  3. Вчимося вдома. http://homeschool.alinatuz.in.ua/tutor/
  4. Марія Іващенко. Як учителю стати тьютором і чому це важливо? http://osvitanova.com.ua/posts/651-yak-uchyteliu-staty-tiutorom-i-chomu-tse-vazhlyvo
  5. Ковалёва Т.М. Основи тьюторского сопровождения»

 

Відповідальність за зміст, унікальність статті та достовірність посилань несуть автори.

 

 

Залишити відповідь