Найцінніше, що є в людини це здоров’я. Кожна родина мріє мати здорову дитину. Але не завжди доля до нас схильна. І коли в родині з’являється дитина з особливими освітніми потребами сім’я долучається до великих випробувань. Тривалий час спеціальні школи-інтернати були єдиними закладами, де діти вказаної категорії могли здобувати середню освіту. За майже півтора століття існування цими закладами накопичено величезний досвід у справі задоволення особливих освітніх потреб таких дітей. Разом з тим, суттєвим недоліком спеціальних шкіл є те, що їх вихованці тривалий час залишаються ізольованими від власних родин і від суспільства в цілому. Особливо важливим є те, що вони виявляються непідготовлені до життя: потребують постійного побутового супроводу, недостатньо володіють навичками самообслуговування, необізнані в соціальних взаємозв’язках, не можуть конкурувати на ринку праці, навіть за умови здобуття вищої освіти.Згідно статі 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім’ї та на піклування батьків [1, стаття 11].

В Україні впроваджуються всі необхідні заходи для того, щоб зберегти набутий досвід спеціальної освіти, примножити його, виробити нову стратегію корекційно-виховної роботи з цією категорією дітей, створити умови для реалізації їхнього права на вибір типу навчального закладу та змісту і форм освіти [4, cт. 4].

Для організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах необхідно створити відповідні умови: безперешкодний доступ до території та приміщень навчального закладу, зокрема для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, в тому числі для дітей, які пересуваються на візку, і дітей з порушеннями зору і т. д.; забезпечення навчального закладу необхідними навчально-методичними посібниками, наочно дидактичними та індивідуальними технічними засобами навчання; наявність кабінетів учителя-дефектолога, кабінету психологічного розвантаження, логопедичного кабінету з відповідним корекційно-розвитковим обладнанням. Як показують вітчизняні та закордонні дослідження, навчання таких дітей поряд зі здоровими однолітками створює умови для їхнього саморозвитку та самореалізації, сприяє кращій соціалізації та адаптації, формуванню адекватної системи стосунків із однолітками, якомога повнішому включенню в соціальне життя . До того ж, інклюзивне навчання корисне не лише для дітей з особливостями психофізичного розвитку, а й для їхніх однолітків, яке сприятиме їх особистісному розвитку. Залучення дітей з особливими потребами до загальноосвітніх шкіл передбачає позитивний вплив на їхніх батьків та інших членів родини, внаслідок чого відбувається поступова позитивна зміна психічного стану останніх, послаблюється напруженість, покращується емоційний стан [5, ст. 131].

В даний час у системі шкільної освіти відбуваються значні зміни. Успіх цих змін пов’язаний з оновленням наукової, методологічної та матеріальної бази навчання і виховання. Модернізація системи освіти передбачає, що метою і результатом освіти дітей буде формування життєздатної особистості, яка опанувала наступні уміння: приймати рішення і досягати необхідного результату в невизначених проблемних ситуаціях, самостійно заповнюючи дефіцит знань та інформації; використовувати інформаційні технології; самостійно навчатися протягом життя в контексті, як особистого, так і професійного зростання, соціального життя; позитивно взаємодіяти з людьми інших культур, мов, релігій та людьми з особливими потребами; працювати в команді на загальний результат; відстоювати свою точку зору, обґрунтовуючи її, вести дискусію таким чином, щоб вона приводила до нового розуміння проблеми, а не до конфлікту. У цьому контексті освітня діяльність навчальних закладів у яких навчаються діти з особливими освітніми потребами повинна бути спрямована на формування у них загальної культури, розвитку фізичних, інтелектуальних і особистісних якостей, формування навичок навчальної діяльності, що забезпечують соціальну успішність, збереження і зміцнення здоров’я дітей.

Однією з важливих умов оновлення системи освіти є залучення до процесу навчання ЛЕГО-технологій. Використання ЛЕГО-конструкторів у освітній та корекційно-розвивальній роботі з дітьми з особливими освітніми потребами виступає оптимальним засобом формування навичок конструктивно-ігрової, навчальної діяльності та критерієм їх психофізичного розвитку, в тому числі становлення таких важливих компонентів діяльності, як уміння ставити мету, підбирати засоби для її досягнення, докладати зусилля для точної відповідності отриманого результату до попереднього задуму. Програма «ЛЕГО-конструювання» спирається на природний інтерес школярів до розробки та побудови різних об’єктів і механізмів. Різноманітність ЛЕГО-конструкторів дозволяє проводити заняття з учнями різного віку та рівня психофізичного розвитку за такими основними напрямками: конструювання, програмування, моделювання фізичних процесів і явищ [2].

В основі програми лежить цілісний образ навколишнього світу, який переломлюється через результат практичної діяльності учнів. Використання ЛЕГО-конструкторів у позаурочній діяльності окрім, позитивного впливу на психофізичний розвиток учнів, підвищує їх мотивацію до навчання, тому що у процесі конструювання потрібні знання практично з усіх навчальних дисциплін. Працюючи над тематичною моделлю, учні не тільки користуються знаннями, отриманими на уроках математики, природознавства, образотворчого мистецтва і т. д., використання ЛЕГО-конструювання у системі додаткової освіти дітей з особливими освітніми потребами окрім вирішення загальноосвітніх завдань є розвиток творчих здібностей та пізнавальної активності, навичок взаємодії в групі, уміння самостійно вирішувати поставлені конструкторські завдання, корекція та розвиток сенсорної сфери, дрібної і загальної моторики, координації «око-рука», просторових уявлень та логічного мислення дитини у процесі конструктивно-ігрової та проектної діяльності [2].

Основні форми занять: вільні уроки; виставки; змагання; захист проектів. Цей тип конструювання краще за інші розвиває творчі здібності дитини, а в деяких випадках є показником її психоемоційного стану. У процесі занять ЛЕГО-конструюванням діти: удосконалюють дрібну та загальну моторику; розвивають пам’ять, увагу, логічне мислення, вміння порівнювати, аналізувати та планувати; навчаються фантазувати, творчо мислити; отримують та удосконалюють знання про лічбу, пропорції, форму, симетрію, стійкість конструкції; навчаються створювати різні конструкції за малюнком, схемою, умовами, словесною інструкцією та об’єднані спільною темою; навчаються спілкуватися, співпрацювати, влаштовувати спільні ігри, поважати свою і чужу працю. Програмою передбачено, щоб кожне заняття було спрямоване на оволодіння основами конструювання, на залучення дітей до активної пізнавальної та творчої роботи. Процес навчання будується на єдності активних і захоплюючих методів і прийомів навчальної роботи у процесі якої засвоєння знань, законів і правил школярами викликає у них розвиток творчих здібностей, підвищення самооцінки.

Освітній процес побудований за даною програмою має ряд переваг: заняття у вільний час; навчання організовано на добровільних засадах усіх сторін (діти, батьки, педагоги) [2].

Отже, кожна школа за своєю філософією повинна бути інклюзивною. Це означає готовність у будь-який час прийняти кожну дитину, прагнучі створити максимально сприятливе середовище. Використовуючи зміни пов’язані з оновлення. Сучасне суспільство визнає, що саме інклюзія є більш гуманною та ефективною освітньою системою, яка здатна задовольнити потреби всіх категорій дітей, незалежно від рівня психофізичного розвитку та сприяє створенню інклюзивного суспільства, яке б повною мірою сприймало таких учнів, визнавало їхні права на освіту, особистісний розвиток, професійну діяльність, участь у суспільному житті. З’являється безліч нових оригінальних ідей, теорій одна з яких «Лего-конструювання». Використовуючи цю програму в процесі навчання, створиться сприятливе середовище  для можливостей осіб з особливими освітніми потребами в особистісно орієнтованому освітньому середовищі.

Література

1. Закон України «Про охорону дитинства» ст.11 від 26.04.2001 №2402-III
2. Лапін А.В. Програма з корекційно-розвиткової роботи «Корекція розвитку. Лего-конструювання» Київ. 2018р.
3. Маранчак Р.С., Василенко О.М. Збірник наукових праць Україна 2013
4. Нагорна О.Б. Особливості корекційно-виховної роботи з дітьми з особливими Освітніми потребами:навчально-методичний посібник /О.Б.Нагорна. Рівне. 2016.
5. Колупаєва А.А. Основи інклюзивної освіти:навч.-метод.посібник / А.А.Колупаєва, О.М.Таранченко, І.О Білозерська та ін.;за заг.ред.А.А. Колупаєвої 2012. 308с.