Гаврилова О.Л.

начальник відділу освіти
Романівська районна державна адміністрація
Житомирська область, Україна
gоksаnа@і.uа

Я бачу, що кожен український вчитель-викладач
уміє зробити свій квантовий стрибок.
Ми їх переключаємо з авторитарної методики на методику партнерства.
Л. Гриневич

Які засади відносин між суб’єктами освітнього процесу передбачає новий закон? Що з того, що пропонується як новація, є дійсно потрібним у сучасній школі, а що є лише швидкоплинною модою чи з часом відкинутим експериментом? Які є принципи створення сучасного освітнього простору?

Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти “Нова українська школа” на період до 2029 року у своїй меті передбачає напрям запровадження принципу педагогіки партнерства, що ґрунтується на співпраці учня, вчителя і батьків.

«Педагогіка партнерства» є один із чинників високоефективної взаємодії учасників освітнього процесу.

Термін «партнерство» переважно визначають як:

• система взаємовідносин, які відбуваються у процесі певної спільної діяльності;
• спосіб взаємодії і взаємин, організованих на принципах рівності, добровільності, рівнозначущості та доповнюваності всіх її учасників;
• організаційна форма спільної діяльності, що передбачає об’єднання осіб на відповідних умовах розподілу праці та активної участі в її реалізації;
• спосіб взаємовідносин, за яких зберігаються права кожної зі сторін, чітко узгоджені і злагоджені дії учасників спільної справи, що ґрунтуються на засадах взаємовигоди та рівноправності.

Реформування загальної середньої освіти передбачає перехід до педагогіки партнерства між учнем, вчителем і батьками, що потребує ґрунтовної підготовки вчителів за новими методиками і технологіями навчання, зокрема інформаційно-комунікативними технологіями.

Протягом періоду існування масової школи два аспекти – власне педагогіка та фізичний простір школи — крокували власними шляхами, що не завжди перетинались. На початку XX століття, часто заганялись педагогічні експерименти у вузькі рамки обладнаних партами класів, — то, навпаки, випереджали педагогів у сміливих новаціях.

Лише наприкінці XX століття спільні дослідження педагогіки та шкільного дизайну приводять до розуміння освітнього середовища як цілісної «освітньої системи», у якій педагогічна діяльність є партнерською взаємодією між учасниками освітнього процесу, змістом освіти та матеріальними ресурсами.

Освітній простір — це, з одного боку, один з освітніх ресурсів (на рівні з навчальними матеріалами та технологіями, у тому числі цифровими), а з іншого — лише включеність до цілісного освітнього середовища, робить ці ресурси дійсно освітнім простором, а не просто комплектом матеріальних засобів навчання. Найпершою вимогою до сучасного освітнього середовища є доцільність, відповідність тій меті, що ставить суспільство перед школою: всебічний розвиток самосвідомої особистості. Для освітнього простору це означає не лише функціональну придатність, доступність та безпечність території, приміщень та обладнання. Освітній простір має бути всеохопний та цілісний, мати в основі певну педагогічну, соціально-організаційну та художню концепцію. Такий простір в цілому, як і кожен з його елементів, — від благоустрою ділянки та архітектури будівлі до найменших дрібниць інтер’єру, обладнання та навчальних матеріалів, способу взаємодії і взаємин всіх учасників, є новою освітньою концепцією.

Сучасний освітній простір є індивідуалізованим та персоналізованим — створює неповторне враження, даючи водночас можливість кожному відшукати своє. Простір школи є місцем, де зустрічаються та взаємодіють учні, вчителі, навколишні мешканці та гості школи, де відбуваються не лише уроки, свята та концерти, але й лекції та семінари, діють відкриті лабораторії та майстерні, відкриті трибуни це територія розвитку у різних галузях науки, мистецтва та технологій.

У створенні освітнього простору всі учасники — місцева громада, адміністрація, шкільна спільнота — виступають не «клієнтами» та «виконавцями», а партнерами та співробітниками. Будь які ідеї не відкидаються, а виносяться на обговорення та пошук шляхів реалізації.

Створення освітнього середовища ніколи не припиняється з впровадженням певного результату, це безперервний процес пошуку нових відповідей на нові виклики життя. Важливо лише, щоб всі учасники цього процесу усвідомлювали спільну відповідальність, мали вміння, бажання та добру волю для такої співпраці.

Яким чином цього можна досягти?

1. Підвищити обізнаність щодо сучасних принципів формування освітнього середовища серед широкого кола суспільства.
2. Залучити всю шкільну спільноту до формування освітнього простору. Вчителі, учні та їхні батьки в першу чергу зацікавлені в оновленні освітнього простору.
3. Спільно виявляти потреби та можливості розвитку школи. Важливою є як експертна оцінка наявних ресурсів, так і дослідження потреб шкільної спільноти з використанням методів учасницького проектування, дизайн-мислення тощо.
4. Організація сучасного дослідницького та проектного процесу в освітньому просторі на основі учасницьких підходів.
5. На основі широких досліджень включити питання освітнього простору в концепцію розвитку закладу освіти.
6. Братись за втілення концепції з урахуванням, як наявних можливостей, так і стратегічних планів розвитку закладів загальної середньої освіти в залежності від потреб, громади, суспільства.

Отже, на засадах партнерської взаємодії освітній простір втілюється не як архітектурний чи дизайн-проект, а як складова єдиної концепції розвитку закладу освіти, що включає педагогічні, соціальні, організаційні та фінансово-господарські питання. Створення у школі сучасного освітнього простору можливо лише через активну зацікавлену партнерську співпрацю широкої спільноти: управлінців та педагогів, учнів та їхніх батьків, науковців, проектувальників, громадських активістів.

Література

1. Біла С.В. Робота опорних навчальних закладів / С.В. Біла 11 Завуч. Усе для роботи. – 2017. -№ 13-14.-С. 8-41.
2. Василенко Н.В. Нова українська школа: методичний консиліум / Н.В. Василенко // Управління школою. – 2018. – № 7-9. – С. 24-33.
3. Лагодюк В.Ю. Дієве партнерство – успішна школа! В.Ю. Лагодюк // Управління освітою. – 2017. – № 10-12. – С. 11-32.
4. Мариновська О.Я. Програмно-цільовий методичний менеджмент освітніх інновацій / О.Я. Мариновська // Завуч. Усе для роботи. – 2017. – № 15-16. – С. 52-59.
5. Мицька М. Створення інноваційного середовища – шлях до нової української
   школи / М. Мицька // Директор школи. – 2017. – № 23-24. – С. 54-72.
6. Нова українська школа // Управління школою. – 2017. – № 34-36. – С. 2-8.

Відповідальність за зміст, унікальність статті та достовірність посилань несуть автори.