Соціальне партнерство, як відомо, оголошено одним із стратегічних напрямків модернізації  української освіти.СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО (англ. Partnership) – особливий тип спільної діяльності між суб’єктами освітнього процесу, який характеризується довірою, загальними цілями та цінностями, добровільністю і довго тривалістю відносин, а також визнанням взаємної відповідальності сторін за результат їхньої співпраці і розвитку. Метою соціального партнерства є виховання успішної, гармонійно розвиненої, соціокультурної, самореалізуючої особистості.

Сьогодні соціальні інститути суспільства, установи, громадські організації покликані брати участь в процесі виховання підростаючого покоління, залучення дітей до загальнолюдських норм, культури відносин, спілкування і діяльності.

Особливо це стосується дітей, які проживають в сільській місцевості. Занепад сільського виробництва спричинив погіршення життя населення, активізацію процесу урбанізації населення, зменшення реальних можливостей для розвитку особистості дитини. Закриття бібліотек, музеїв, центрів для дозвілля, будинків культури призводять до того, що в сільських поселеннях школа стає єдиним культурним, дозвільним центром, який виховує.

Тому переконані, що процес виховання сільських школярів буде найбільш успішним, якщо:

• теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено систему міжвідомчої скоординованої взаємодії соціальних партнерів, спрямовану на педагогізацію сільського соціуму;
• створені педагогічні умови, при яких будуть найбільш повно реалізовані потенційні можливості кожного соціального партнера у вихованні сільського школяра;
• система педагогічної взаємодії соціальних партнерів буде спрямована на формування соціокультурної компетентності дитини (взаємозв’язку морально-естетичних і соціальних знань), соціокультурного досвіду (досвіду участі у творчій навчальної та дозвільній діяльності), соціокультурної потреби у творчій навчальної та дозвільній діяльності.

Соціальне партнерство сьогодні – невід’ємна частина роботи нашої школи. Сучасне соціальне партнерство допомагає вирішувати освітні та виховні завдання і тому вибудовується відповідно до цілей і завдань Програми розвитку школи.

Основні напрямки виховання і соціалізації учнів Лісівщинської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені О.Дубінчука наступні:

• Виховання громадянськості, патріотизму, соціальної відповідальності та компетентності, поваги до прав, свобод і обов’язків людини.
• Виховання моральних почуттів, переконань і етичної свідомості.
• Виховання працьовитості, відповідального ставлення до освіти, праці, життя, підготовка до свідомого вибору професії.
• Формування ціннісного ставлення до сім’ї, здоров’я та здорового способу життя.
• Виховання бережливого ставлення до природи, навколишнього середовища.
• Виховання ціннісного ставлення до прекрасного, формування уявлень про естетичні ідеали та цінності, основ естетичної культури.
• Стимулювання ініціативи самостійності, почуття відповідальності учнів і вихованців через подальший розвиток системи учнівського самоврядування.

Усі напрямки виховання і соціалізації важливі, доповнюють один одного і забезпечують розвиток особистості на основі вітчизняних, духовних, моральних і культурних традицій.

Взаємодія школи з соціальними партнерами.

Соціальні партнери – спільна діяльність.

1. Коростенський районний центр дитячої та юнацької творчості:

•          участь в конкурсах, проектах, ігрових заходах, школярі залучені в гуртки і студії.

2. Лісівщинський дитячий садок «Сонечко»:

•          ознайомлюючі зустрічі педагогів і першокласників, спільні практичні, теоретичні семінари, контрольно-діагностична допомога, взаємне відвідування занять.

3. Південний освітній округ:

•          проведення семінарів, науково-практичних конференцій, педагогічних читань, спільних виховних заходів, мережева взаємодія.

4.Місцевий будинок культури:

•          участь у фестивалях патріотичної пісні, в тематичних концертних програмах, театральних виставах, перегляд кінофільмів, проведення тематичних занять, школярі залучені в гуртки і студії.

5. Краєзнавчий музей школи:

•          проведення екскурсій, тематичних занять і заходів.

6. Місцева сільська бібліотека:

•          проведення бібліотечних уроків, свят, тематичних занять, організація зустрічей з місцевими  письменниками та поетами.

7. Газета «Древлянський край»:

•          публікація статей шкільного прес-центру про головні заходи шкільного життя, організація майстер-класів, зустрічей з журналістами.

8. Коростенський районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

•          індивідуальні бесіди з профілактики правопорушень і злочинів, участь у засіданнях шкільної Ради профілактики правопорушень, спільне проведення операцій «Підліток – голка», «Школяр», «Єдиний день профілактики». Виявлення сімей та дітей, які перебувають в соціально небезпечному положенні.

9. «Клініка, дружня до молоді» (за підтримки міжнародної організації UNIСEF).
10. Залучення школярів до профорієнтаційної діяльності («Пізнай себе», участь в «Фестивалі професій», конкурсі «Професії моєї родини», психологічна реабілітація підлітків).
11. Один з головних соціальних партнерів школи є батьки учнів, які є активними учасниками освітнього процесу: їм делеговані повноваження в управлінні школою – Рада школи, загальношкільний батьківський комітет. Батьки є великими помічниками в організації походів, екскурсій, поїздок, шкільних свят, спортивних змагань та інших спільних заходів.

Необхідно розмежувати дві проблеми – створення повноцінно функціонуючого освітнього закладу і створення демократичної структури в освітньому закладі. Як показує практика, ці дві речі можуть і не збігатися.

Наша мета – створити механізм побудови повноцінних відносин між школою та батьками, під якими будемо розуміти такі відносини, які задовольняють всіх учасників освітнього процесу і є основою якісної освіти.

У побудові партнерських відносин з батьками можна виділити три етапи.

Перший етап – ЗНАЙОМСТВО.

На даному етапі визначаються загальні цілі, спільні цінності та ресурсна база сторін. Наявність саме загальних цілей – важливий фактор для побудови партнерства. Якщо батьки більше орієнтовані, наприклад, на предметне навчання, а школа – на розвиток соціальних навичок дітей, то конфлікт неминучий: у батьків буде багато претензій і до змісту навчання, і до форм виховної роботи з дітьми. На першому етапі також більше значення має визначення взаємної корисності учасників – тобто, вивчення можливостей (ресурсів) один одного. Від цього залежить розподіл зусиль сторін для досягнення бажаної ефективності.

Так само на першому етапі необхідно провести як мінімум два заходи: моніторинг батьківських запитів і ресурсів і власний «ціннісний аудит». Отже, основним підсумком першого етапу має стати бажання батьків до здійснення спільної діяльності.

Другий етап – СПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ.

На цьому етапі майбутні партнери, визначившись з напрямком взаємодії і ресурсами, приступають до проектування конкретних програм спільної роботи. Тут важливо поняття загального вкладу – тобто, поділу відповідальності за ті чи інші сторони спільної діяльності.

І як підсумок другої ланки – мають бути вироблені навички роботи батьків у діяльності, яка об’єднує, тобто, їх певна компетентність, заснована на довірі до освітньої установи. Довіра, у свою чергу, породжує і бажання продовжувати співпрацю в тих формах, які прийнятні для конкретної сім’ї.

Третій етап – безпосередньо ПАРТНЕРСТВО.

Важливою складовою відносин у партнерстві – власне бажання, яке має на увазі свободу та усвідомленість вибору в різних формах взаємодії. Усвідомленість вибору з’являється там, де батьки підготовлені до такого вибору (за допомогою інформування, освіти і т.д.) і реально оцінюють свої можливості (педагогічну компетентність, ресурси різного роду.