В умовах динамічних суспільно-економічних трансформацій країни, реформування освітньої сфери, зростання ролі громадськості в цих процесах важливим є дослідження характеру взаємодії органів управління освітою з громадськими структурами. Однак на даний час методика виявлення рівня взаємодії підсистем управління освітою та громадських об’єднань і визначення на цій основі фаз розвитку освітніх систем розроблена недостатньо.Аналіз взаємодії органів управління освітою та громадських структур  здійснювали в своїх роботах Н. Акінфієва, В. Бочкарьов, В. Грабовський, В. Гусаров, Г. Єльникова, Л. Калініна, Л. Каменщикова, С. Крисюк, Т. Лукіна, В. Маслов, В. Пікельна, А. Пінський, Т. Шамова та ін.

Метою статті є розроблення методики обчислення показників рівня взаємодії підсистем управління освітою з громадськими структурами та визначення на цій основі фаз розвитку освітніх систем.

У попередніх наших дослідженнях обґрунтовано закономірність управління освітніми системами, в якій зазначається, що в умовах наростання збурень ефективне управління спрямовує освітню систему на розвиток за синергетичним сценарієм від жорсткої системи до системи з делегованими управлінськими повноваженнями, «м’якої», з мережевою взаємодією і синергетичної: С_Ж → С_ДП → С_М → С_МВ → С_С[3; 1].

Зауважимо, що в жорсткій системі управління здійснюється лише керуючою підсистемою; у системі з делегованими повноваженнями частина управлінських повноважень передається органам самоврядування закладу освіти (методичні об’єднання, циклові комісії, учнівські/студентські, батьківські комітети/ради закладів тощо), з якими проводяться консультації щодо прийняття певних управлінських рішень; у «м’якій» системі основні управлінські рішення узгоджуються з органам самоврядування закладу освіти; у системі з мережевою взаємодією до прийняття управлінських рішень через мережеву взаємодію широко залучаються також інші громадські структури, що беруть участь в освітньому процесі (учнівські/студентські, батьківські комітети класів/груп, школи молодих батьків, молодіжні, батьківські клуби, об’єднання роботодавців, ради ветеранів, благодійні фонди, творчі спілки, громадські патріотичні об’єднання, групи експертів тощо); у синергетичній освітній системі активну участь в управлінні беруть всі зацікавлені громадські структури [3; 1].

У попередніх роботах нами також показано, що в кожній фазі розвитку освітньої системи управління нею характеризується певними особливостями й реалізується насамперед на основі домінантних принципів, функцій, методів управління тощо. Зокрема, з розвитком освітніх систем характер реалізації функцій управління освітою трансформується від директивного до консультативного, узгоджувального, мережево-консультативного та інтеграційно-узгоджувального, методи управління змінюються від дисциплінарних (зауваження, догани, звільнення тощо) до економічних (преміювання, надбавки, доплати та ін.), психологічних (осуд, схвалення, комплімент) і соціальних (ціннісні орієнтири, громадська думка, моральне стимулювання тощо) [1; 2].

У зв’язку з цим нами обґрунтовано ще одну закономірність управління освітніми системами, в якій наголошується, що залежно від фази розвитку освітньої системи ефективне управління нею здійснюється на основі передусім домінантних для цієї фази принципів, функцій і методів управління [1; 2].

Зазначена закономірність дає підстави стверджувати, що стиль управління як сукупність домінантних функцій і методів управління залежить насамперед від фази розвитку освітньої системи. Тому виявлення фаз розвитку освітньої системи є важливим етапом роботи з вибору ефективного стилю управління.

З цією метою виокремимо десять основних напрямків управлінської діяльності, які характеризуються найбільшими можливостями щодо здійснення взаємодії підсистеми управління освітньою системою з громадськими структурами: аналіз стану справ в освітній системі, існуючих проблем та їхніх причин; визначення мети, цілей та основних напрямків діяльності; розроблення факторів і критеріїв оцінювання результатів діяльності; розроблення плану діяльності; мотивація (стимулювання) учасників діяльності; регулювання й коригування діяльності з реалізації плану; визначення мети й цілей контролю (експертизи); регламентація процесу контролю (експертизи); аналіз результатів контролю (експертизи), напрацювання рекомендацій щодо коригування діяльності; коригування плану дій.

Для оцінювання рівня взаємодії керуючої підсистеми з громадськими структурами за виокремленими вище основними напрямками управлінської діяльності керівники закладів освіти мають дати відповіді на такі запитання.

№ 1. Чи проводяться керівництвом закладу освіти консультації з органами самоврядування закладу щодо управлінської діяльності (за кожним з десяти виокремлених напрямків)?

№ 2. Чи узгоджується керівництвом закладу освіти з органами самоврядування закладу управлінська діяльність (за кожним з десяти виокремлених напрямків)?

№ 3. Чи проводяться керівництвом закладу освіти мережеві консультації із зацікавленими громадськими структурами щодо управлінської діяльності (за кожним з десяти виокремлених напрямків)?

№ 4. Чи проводиться керівництвом закладу освіти інтеграційне узгодження із зацікавленими громадськими структурами управлінської діяльності (за кожним з десяти виокремлених напрямків)?

Відповіді пропонуємо оцінювати такими балами: ніколи (майже ніколи) – 0; рідко – 1; інколи – 2; часто – 3; завжди (майже завжди) – 4.

Отримані бали за кожним запитанням і за кожним напрямком управлінської діяльності α_к,і заносяться в матрицю оцінювання рівня взаємодії керуючої підсистеми освітньої системи з громадськими структурами (таблиця 1).

Оскільки максимальна оцінка рівня взаємодії підсистеми управління з громадськими структурами дорівнює 4, то середнє значення відносних оцінок рівня взаємодії керуючої підсистеми з громадськими структурами за основними напрямками управлінської діяльності F_k (у відсотках) обчислимо за такою формулою:

F_k=Σα_к,і/(4*10)*100%=(2,5*Σα_к,і)%; де к=1, 2, 3, 4; і=1, 2, … 10.

Знайдені величини F_k будемо вважати показниками рівня взаємодії керуючої підсистеми освітньої системи з громадськими структурами.

Таблиця 1

Матриця оцінювання рівня взаємодії керуючої підсистеми освітньої системи з громадськими структурами

№ з/п	Основні напрямки управлінської діяльності	Оцінки рівня взаємодії
		№ 1	№ 2	№ 3	№ 4
1.	Аналіз стану справ у закладі освіти, існуючих проблем та їхніх причин	α1,1	α2,1	α3,1	α4,1
2.	Визначення мети, цілей та основних напрямків діяльності	α1,2	α2,2	α3,2	α4,2
3.	Розроблення факторів і критеріїв оцінювання результатів діяльності	α1,3	α2,3	α3,3	α4,3
4.	Розроблення плану діяльності	α1,4	α2,4	α3,4	α4,4
5.	Мотивація (стимулювання) учасників діяльності	α1,5	α2,5	α3,5	α4,5
6.	Регулювання  й коригування діяльності з реалізації плану	α1,6	α2,6	α3,6	α4,6
7.	Визначення мети й цілей контролю (експертизи)	α1,7	α2,7	α3,7	α4,7
8.	Регламентація процесу контролю (експертизи)	α1,8	α2,8	α3,8	α4,8
9.	Аналіз результатів контролю (експертизи), напрацювання рекомендацій щодо коригування діяльності	α1,9	α2,9	α3,9	α4,9
10.	Коригування плану дій	α1,10	α2,10	α3,10	α4,10
Показники рівня взаємодії керуючої підсистеми освітньої системи з громадськими структурами		F1	F2	F3	F4

На основі отриманих результатів фазу розвитку конкретної освітньої системи можна знайти за допомогою порівняння показників F_k рівня взаємодії керуючої підсистеми зазначеної освітньої системи з громадськими структурами з пороговими показниками у запропонованій нами матриці визначення фаз розвитку освітніх систем (таблиця 2).

Зауважимо, що з огляду на виокремлення нами п’яти фаз розвитку освітніх систем, величина кроку для встановлення порогових показників, що відділяють фази розвитку зазначених освітніх систем, має складати 20 відсотків. Стани освітніх систем, в яких показники рівня взаємодії керуючої підсистеми з громадськими структурами не потрапляють у визначені в таблиці 2 діапазони, будемо вважати перехідними.

Таблиця 2

Матриця визначення фаз розвитку освітніх систем

Фази розвитку освітньої системи	Порогові показники рівня взаємодії керуючої підсистеми освітньої системи з громадськими структурами
	F1	F2	F3	F4
СЖ	<5%
СДП	≥20%	<5%
СМ	≥40%	≥20%	<5%
СМВ	≥60%	≥40%	≥20%	<5%
СС	≥80%	≥60%	≥40%	≥20%

Отже в роботі нами запропонована методика обчислення показників рівня взаємодії керуючої підсистеми освітньої системи з громадськими структурами на основі знаходження середнього значення відносних оцінок рівня зазначеної взаємодії (у відсотках) за основними напрямками управлінської діяльності. За допомогою порівняння знайдених показників з пороговими величинами у запропонованій матриці можна визначити фазу розвитку освітньої системи. Це дасть можливість коректно обрати домінантні й ефективні для зазначеної фази розвитку освітньої системи методи й функції управління.

Література

1. Пастовенський О. В. Алгоритм релятивного управління ефективними освітніми системами / О. В. Пастовенський // Теорія та методика управління освітою [Електронний ресурс]. – 2018. – Вип. 1 (21). – URL: http://umo.edu.ua/images/content/nashi_vydanya/metod_upr_osvit/v1_2018/%D0%9F%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D1%81_%D0%BA%D0%B8%D0%B9.pdf.
2. Пастовенський О. В. Релятивне управління ефективними освітніми системами / О. В. Пастовенський // American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research. – 2018. – 1(8). – P. 72–76.
3. Пастовенський О. В. Синергетичний сценарій розвитку ефективних освітніх систем / О. В. Пастовенський // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Педагогічні науки. – 2016. – Вип. 2(84). – С. 102–106.