У «Cаламанській декларації про принципи, політику та практичну діяльність у галузі освіти осіб з особливими освітніми потребами», 1994 року,  зазначено, що: кожна дитина має право на освіту і повинна мати можливість отримувати і підтримувати прийнятний рівень знань; кожна дитина має унікальні особливості, інтереси, здібності та освітні потреби [4, с. 17].

Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу [5, с. 31]. Завдяки інклюзивному навчанню покращується соціальна компетентність та зростає коло комунікативних навичок, а також підвищується рівень соціальної взаємодії між ровесниками.

Керуючись  Законом України «Про освіту», дитина з особливими освітніми потребами – це особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту [1, с. 18]. Розуміння сутності особливих освітніх потреб дозволяє визначити такі категорії дітей: з порушеннями зору, з порушеннями слуху, з порушеннями опорно-рухового апарату, з порушеннями мовлення, з порушеннями інтелектуального розвитку, з затримкою психічного розвитку, з порушеннями розладу аутистичного спектра.

Порушення інтелектуального розвитку – це виразне, незворотне системне порушення пізнавальної діяльності, яке виникає внаслідок органічного дифузного пошкодження кори головного мозку [2, с. 45]. Інтелектуальні порушення в дитини залежно від інтенсивності ураження кори головного мозку можуть виявлятися різними якісними характеристиками прояву: від легкого ступеня (IQ 50–70) до помірного (IQ 35–49), тяжкого (IQ 25–49) та глибокого (IQ 24 та нижче) ступенів.

Діти з порушенням інтелектуального розвитку не мають достатньо розвинених здібностей до контролю та самоконтролю власної поведінки. Це пояснюється порушенням взаємозв’язку між пізнавальними та емоційними процесами. Дитина не проявляє активності під час навчання; їй важко розуміти й контролювати  безпосередні потреби та емоційні прояви. Щодо психологічних особливостей дітей з порушеннями інтелектуального розвитку, варто відзначити й низький рівень довільної уваги, неспроможність сприймати та аналізувати явища навколишньої дійсності.

Досить часто у дітей з порушеннями інтелектуального розвитку проявляються почуття, які є неадекватними за проявами тій причині, яка їх зумовила. Також їм притаманна швидка зміна настрою від випадкових причин. Недостатній розвиток критичності мислення зумовлює невміння дітей аналізувати власну поведінку. Для таких дітей характерні труднощі в соціальній адаптації та формуванні інтересів.

З метою покращення соціальної адаптації та максимального включення дитини з порушеннями інтелектуального розвитку в освітній процес необхідно облаштувати відповідне просторово-фізичне середовище у закладі освіти. Насамперед потрібно звернути увагу на режим дня, який має враховувати підвищену втомлюваність дітей, швидку виснажливість центральної нервової системи, схильність до патологічних реакцій на надмірне навантаження. Аби мати можливість надати вчасну допомогу й проконтролювати навчання, слід організувати робоче місце учня неподалік від вчителя. Також необхідно визначитись з оптимальним темпом навчання, тобто проводити часті фізкультхвилинки, пальчикові гімнастики, вправи для очей, релаксаційні перерви. З метою позитивної стимуляції до навчання варто використовувати заохочення й похвалу навіть при найменших успіхах.

Зміст освіти слід модифікувати до особливих освітніх потреб дитини, тобто зменшити обсяг й спростити характер матеріалу, або ж взагалі вилучити навчальний предмет, який учень не зможе вивчати внаслідок інтелектуального порушення. Навчальні матеріали та оцінювання варто адаптувати до можливостей дитини. Необхідно звернути увагу й на оформлення наочності для учнів, які мають порушення інтелектуального розвитку, адже вона має бути конкретною, не занадто яскравою, без абстрактних зображень і деталей, що відволікають від сприймання об’єктів. Уповільненість та повторюваність процесу навчання відіграють важливу роль, тому викладання навчального матеріалу треба здійснювати, враховуючи низький рівень сприймання вербальної інформації. Вчитель має врахувати й те, що для осмислення відповіді на запитання або ж для запису певної інформації учень потребує більше часу.

Інклюзія у загальноосвітніх закладах спричинила перегляд усього освітнього процесу щодо викладання-навчання-оцінювання. Так, для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку ефективним є мультисенсорне навчання, яке допомагає розвивати сильні сторони учня [3, с. 292]. Дана технологія спрямована на включення усіх органів чуття (слуху, зору, дотику, нюху, смаку), завдяки чому процеси сприймання й запам’ятовування нового матеріалу стають більш доступними.

Таблиця 1.

Отже, в України відбувається переосмислення відношення до учнів з особливими освітніми потребами, адже через порушення психофізичних функцій людина не втрачає вміння переживати й відчувати, набувати соціального досвіду. Інклюзивна освіта спрямована на забезпечення рівних прав та можливостей дітей з порушеннями інтелектуального розвитку шляхом створення необхідних умов в загальноосвітньому просторі.