Реформування української школи вимагає зміни рольових позицій сучасного педагога – перехід від єдиного наставника та джерела знань до ролі коуча, фасилітатора, тьютора, модератора в індивідуальній освітній траєкторії дитини. Означений феномен пов’язаний зі зміною функцій вчителя, які трансформувалися з навчання та виховання у здійснення супроводу, що спрямований на створення умов для раціонального саморозвитку дитини.Поняття «рольова позиція» пояснюється у закордонних джерелах як прийняття очікуваної поведінки від людини та виконання нею певних ролей в ситуації взаємодії; сукупність рольових приписів, об’єктивних вимог, що визначені до осіб, які займають ту чи іншу позицію [2].

Означений феномен виступає у якості важливої категорії, що відображає сутність процесу інноваційної діяльності педагога  та дозволяє йому перейти від  пристосування до зміни умов середовища, враховуючи потреби учнів та ключові завдання сучасної освіти. Таким чином, трансформація ролі вчителя змінює та доповнює змістову основу його професійної компетентності та потребує  осмислення та прийняття нових понять: коуч, фасилітатор, тьютор, модератор.

«Коуч» – це педагог, головним завданням якого є вивільнення самопізнання та потенціалу, прихованих у дитині на основі принципів дитиноцентризму.

Відповідно до філософії Коу Голлуей формулою коучингу є успіх діяльності, який дорівнює потенціалу особистості мінус перешкоди («успіх діяльності = потенціалу – перешкоди»).

Коучинговий супровід ґрунтується на основі принципів, визначених Мілтоном Еріксоном, а саме:

• усі люди володіють здатністю до розвитку;
• зміни відбуваються лише за умови наявності мотивації;
• усвідомлення власного потенціалу пов’язане із успішністю, що впливає на досягнення;
• розвиток відбувається лише за умови активного включення у процес діяльності, його осмислення та проектування майбутнього.

Використання терміну «супроводження» детерміновано необхідністю підкреслити самостійність суб’єкта у прийнятті рішення, а логіка супроводження орієнтує на побудову стратегії допомоги.

В Академічному тлумачному словнику української мови поняття «супроводжувати»  пояснюється як « іти разом із ким-небудь як супутник; іти разом показуючи шлях  комусь, додавати що не-будь до чогось, проводжати когось до певного місця»; супровідник – особа, яка супроводжує когось.

Майлз Дауні у праці «Эффективний коучинг» (1999 р.) означений феномен розуміє як  мистецтво та порівнює його з танцем двох людей, які однаково гармонійно рухаються [1].

Тимоті Голві звертає увагу на те, що коучинг не навчає, а допомагає навчитися вчитися.

Роль  тьютора передбачає створення умов для неперервного зростання учня як суб’єкта власної життєдіяльності  (навчання), який чітко знає для чого він навчається (цілі), як здійснювати продуктивне навчання (способи та засоби).

Дія педагога-тьютора цілеспрямована на:

• виявлення освітніх потреб, проблем та запитів учня;
• супроводження його на усіх етапах навчання;
• наповнення освітнього середовища надлишковими ресурсами, тим самим створюючи систему виборів;
• допомогу у вибудовуванні індивідуального маршруту досягнення цілей, спрямування його траєкторії розвитку;
• організацію навчального процесу на принципах індивідуалізації освіти, що не слід ототожнювати з індивідуальним підходом.

Поняття «фасилітатор» у науковий обіг було введено Карлом Роджерсом та розуміється  (англ. Facilitator, від лат. Facilis – легкий, зручний) як  людина, що забезпечує успішну групову комунікацію [2]. Його ключовим завданням є допомога в усвідомленні цілей та підтримка позитивної групової динаміки в  досягненні поставлених задач засобами дискусії. Фасилітативна роль передбачає нейтральну позицію, щодо запропонованих позицій, які виробляють  члени групи. Такий педагог створює комфортну атмосферу в групі, полегшуючи комунікацію та працює на основі принципів поваги та толерантності. В основі діяльності фасилітатора лежить особистісний підхід, що дозволяє виявляти ресурсні можливості учнів, демонструвати довіру, здійснювати пошук внутрішньої мотивації , активізувати мислення тощо.

В основі діяльності фасилітатора лежить особистісний підхід, що дозволяє виявляти ресурсні можливості учнів, демонструвати довіру, здійснювати пошук внутрішньої мотивації, активізувати мислення тощо. До його особистісних характеристик відносять – пунктуальність, точність, емпатію, відкритість, виразність мовлення, темп мовлення, ініціативність тощо.

«Модератор» – це роль, яка передбачає стеження за виконанням встановлених правил і норм. У означеному контексті педагог-модератор може коментувати  певні репліки та судження учнів, узагальнювати отриману інформацію, стимулювати роботу, планувати хід подій, має певні адміністративні повноваження.

Література

1. Коучинг в обучении: практические методики и техники / Э. Парслоу, М.. Рэй. – СПб.: Питер, 2003. – 204 с.
2. Goffman E. The presentation of self in everyday life. Y., 1959.
3. Rogers C. A Way of Being, Boston: Houghton Mifflin, 1980.