Початок ХХІ ст., означений глобальними трансформаціями, стрімким економічним та інформаційно-технологічним розвитком, розвитком який потребує вчителя-професіонала, озброєного новітніми технологіями, методами й методиками учіння, універсальними знаннями для здійснення освіти й виховання підростаючого покоління.

Сучасна освіта стає на шлях надання освітніх послуг безпосередньо кожному індивідууму, враховуючи його можливості, уподобання і здібності. Проблема індивідуалізації навчання стає не тільки однією із важливих, але і по справжньому доленосною, «Тільки при рішенні цієї проблеми, – стверджує В.Д. Шадриков, – ми можемо створити умови для реалізації в навчальному процесі потенційних можливостей кожного учня і уникнути трагічних фруструючих ситуацій, що пригнічують особистість школяра, породжують невіру у власні сили й озлобленість по відношенню до сьогоднішнього світу» [8, с. 53]. Видатний педагог К.Д. Ушинський наполегливо радив педагогам вивчати психологічний розвиток дитини та все навчання будувати на законах розвитку психолого-фізіологічної природи учнів [7].

Метою даної статті є визначення сутності вчителя нового покоління, вчителя наставника, помічника, друга та порадника на шляху до здобуття дитиною знань, адже викладання – це спільна творчість яка вимагає постійного навчання як учня так і викладача.

Саме індивідуальна освітня траєкторія є хорошим стартапом для реалізації потенціалу особистості, адже індивідуальна освітня траєкторія це персональний шлях реалізації особистісного потенціалу здобувача освіти, що формується з урахуванням його здібностей, інтересів, потреб, мотивації, можливостей і досвіду, ґрунтується на виборі здобувачем освіти видів, форм і темпу здобуття освіти, суб’єктів освітньої діяльності та запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін і рівня їх складності, методів і засобів навчання. З огляду на це функції сучасного педагога включають в себе активізацію розвитку креативності учнів, розвиток критичного мислення, допомога учням під час процесу навчання, навчання учнів за алгоритмом моделі дій Вчитель – помічник, джерело інформації [3].

Яким же має бути сучасний вчитель, якими якостями володіти? Давайте поглянемо на досвід зарубіжних колег.

У Фінляндії педагогічний аспект полягає у тому, що кожен викладач змінює свою роль, залежно від потреби. Він може бути ментором, інноватором, коучем тощо [8]. Професор Пекка доводив, що бути хорошим вчителем – це не означає лише багато знати, насамперед слід мати відкрите серце, вміти розвивати своє мислення та чути учнів [9].

А ось наприклад у шведських школах  коучинг допоміг вчителям зняти в класах напругу, побудувати з учнями більш живі та конструктивні відносини. Вчителі почали бути більш товариськими – між собою, з батьками та перш за все, з учнями [11].

Отже, коуч – це той, хто надихає, мотивує  і підтримує відповідальність за досягнення бажаних результатів на необхідному рівні до моменту їх здійснення, коуч допомагає досягти мети, рухатись більш ефективно, розвивати сильні сторони особистості [1].

Етимологічно слово коучинг походить від англійського «coach», яке на початку 90-х рр. XIX століття увійшло в спортивний лексикон як назва спортивного тренера, а згодом стало означати будь-яку діяльність, повязану з навчанням, тренуванням, направленням, допомогою. Тімоті Геллвей, гарвардський педагог – теоретик, знавець тенісу стверджував, що якщо тренер (коуч) зможе допомогти спортсмену позбутися душевних хвилювань, що заважають в грі, або зменшити їх, то у того з’являться несподівані природні здібності, а коучу вже не потрібно буде підвищувати технічне навантаження. Основна відмінність коуча від викладача в тому, що коуч не дає готових рішень чи правильних порад [2]. Тімоті Геллвей визначив суть коучингу. Коучинг – розкриття потенціалу людини з ціллю максимального підвищення її ефективності. Коучинг не вчить, а допомагає вчитись. Це мистецтво створення – за допомогою спілкування та поведінки – середовища, яке полегшує просування людини до бажаних цілей так, щоб воно приносило задоволення [2]. Іншим класиком коучингу є Джон Уітмор, який визначає його як засіб сприяння, допомоги іншій людині в пошуку його власних рішень або його просування в будь-якій складній ситуації. Коучинг принципово відрізняється від менторства, інструктування, наставництва. Він концентрується на майбутніх можливостях, а не на минулих помилках.

Коучинг дає вчителеві знайти: індивідуальний підхід, інтерактивний підхід, розвиток, стимуляцію інтересу до навчання, підвищення мотивації, усвідомленості, прийняття відповідальності за власний результат і результат учня, розвиток нових компетенцій, задоволеність результатами, «високоекологічний» підхід – довіра і відкритість [5].

Але на сам перед теперішня педагогічна система має розвивати не тільки особистість, а й сама розвиватися. Вчитель має бути готовим до процесу оновлення педагогічної системи. Сьогоднішнє завдання вчителя – створити умови для розвитку учня, його здібностей, творчого сприйняття знань, виробити вміння самостійно мислити, мотивацію до вивчення предметів. Учень має навчитися не тільки відповідати на запитання, а й вміти їх ставити і шукати на них відповіді. Сучасний вчитель – демонструє універсальні та предметні способи дії, ініціює дії учні, корегує і консультує їх, знаходить способи включення в роботу всіх, створює умови для набуття життєвого досвіду, є партнером учнів та батьків. Сучасний вчитель ставить SMART-мету (конкретну, чітко сформовану; вимірювальну, реальну, можливу для досягнення, визначену в часі) виробити в учня потребу і вміння навчатися впродовж життя, проте це  може тільки той, хто сам постійно навчається, вміє і бажає цього [6].

Якщо раніше вчитель лише давав готові відповіді на питання, то нині ця траєкторія змінилась. Сьогодні вчитель допомагає учням сформулювати власні питання, вчить їх правильно ставити, шукати на них відповіді та допомагає стати інноватором [4].

Отже, нове сучасне українське суспільство вимагає чимало зовнішніх змін від освітніх установ, таких як зміна умов навчання (новітній дизайн), також вимагається чимало внутрішніх змін – зміна програм навчання, стилю викладання навчальних предметів, що за собою тягнуть ще більш глибших змін – зміна ролі вчителя, як людини яка передає певні знання на вчителя-коуча, який створює умови для всебічного розвитку особистості учня. Вчитель – агент змін сучасного освітнього простору в умовах реалізації концепції нової української школи. За словами Лілії Гриневич «Суспільство повинно зрозуміти, що через вчителя ми будуємо нову школу і нове ставлення до дітей». Тобто сучасний педагог повинен виконувати не роль “фільтра” для пропускання через себе навчальної інформації, а бути помічником у роботі учня, перебираючи на себе роль одного з джерел інформації; в ідеалі педагог стає організатором самостійного навчального пізнання учнів, не головною діючою особою в групі учнів, а режисером їхньої взаємодії з навчальним матеріалом, один з одним та з учителем.