Проблема навчання та виховання старших дошкільників з особливими освітніми потребами нині є досить актуальною, оскільки за статистика стверджує, що постійно зростає кількість таких. Через брак досвіду в педагогічному колективі навчально-виховного закладу в роботі з дітьми з порушеннями інтелектуального розвитку складною є і інтеграція у шкільний соціум та соціальна адаптація загалом означеної  категорії. Порушення інтелектуального розвитку характеризується стійким зниженням пізнавальної діяльності, що виникає на основі органічного ураження ЦНС. Воно негативно позначається на пізнавальних (мислення, пам’ять, увага, уява, мовлення, сприйняття) та емоційно-мотиваційних психічних процесах (емоції, почуття, мотивація, воля), а це, в свою чергу, впливає формування  навичок  навчальної діяльності та дитячої поведінки.

Для активізації цих процесів в освітньому процесі може використовуватися казкотерапія. Ефективність її використання в корекційному навчанні підкріплюється широким спектром наукових праць Т. Зінкевич-Євстигнєєвої, В. Мурашевського, А. Міллера, О. Рау. Вивченням казки та її лікувальним впливом на дітей займалися Т. Вохмяніна, М. Осоріна, Н. Пезешкіан, О. Петрова, Д. Соколов. Їм вдалося довести, що казкотерапія дає позитивні  результати в корекційній діяльності з дітьми дошкільного віку, які мають  різноманітні емоційні та поведінкові проблеми, труднощі в сприйнятті своїх відчуттів, у комунікативно-рефлексивних  процесах.

Останнім часом казкотерапія активно інтегрується в систему корекційно-розвивального процесу для дітей із особливостями психофізичного розвитку. Потужні можливості казки, як фольклорного жанру, зумовлюють її терапевтичний ефект у різних ситуаціях: казкотерапію розглядають і в освіті, і у вихованні, і у розвитку, і у тренінгах, і як інструмент психотерапії.

Казкотерапія використовується як інструмент передачі досвіду, як інструмент розвитку, як інструмент формування «життєвого сценарію». До того ж, з її допомогою можна розвивати, пам’ять, мислення, увагу, творчі здібності, зв’язне мовлення, розширити свідомість, викликати емоційну реакцію.

Привабливість казки як засобу корекційно-педагогічного впливу для дитини зумовлена її властивостями:

• відсутність прямих повчань; події казкової історії логічні, природно витікають одна з одної, що дозволяє дитині засвоювати причинно-наслідкові зв’язки і спиратись на них;
• через образи казки дитина знайомиться з досвідом багатьох поколінь.

Завдяки казці у дитини відбувається процес пізнання навколишнього світу, а осмислення її сюжету вчить бачити самого себе в діях та думках героїв, які живуть на сторінках казки. При цьому у дитини формується певна думка про різні типи відносин і характеру людини. Завдяки казці дитина вчиться знаходити власні помилки у поведінці, спілкуванні і діяльності та моделювати варіанти їх зміни. Тому, працюючи з казкою, можна здійснити певний вплив як на психічний, так і на мовленнєвий розвиток дитини, що позитивно відобразиться на її подальшому розвитку і становленні як особистості.

У цього засобу багатовікова історія, хоча наукове обґрунтування і використання в спеціальній педагогіці казка отримала порівняно нещодавно. Проте, сьогодні прийом казкотерапії є одним з найбільш перспективних та беззаперечних, оскільки під час роботи над казкою дитина збагачує словниковий запас, запам’ятовує дійових осіб та сюжет, встановлює послідовність подій, вчиться рахувати, розвиває уяву, концентрує увагу, вчиться зв’язно, логічно, послідовно, правильно будувати розповідь.

Важливими прийомами розвитку у дошкільників із порушеннями інтелектуального розвитку є записи їх розповідей чи придуманих казок з подальшим обговоренням і оцінкою. Не менш важливо запропонувати розповісти їм щось своїм батькам або молодшим дітям.

Дійсно, можливості казки потужні. Перші казки, які чує дитина дошкільного віку, традиційно збагачені ритмічною мовою, слова їх часто заримовані, а героям зазвичай надаються незвичайні визначення. Недарма ж людство, передаючи їх зміст поколіннями з уст у вуста, прагнуло надати відповіді на основні життєво важливі питання, закладаючи таким чином підсвідомо власну історію розвитку взаємин в сюжети багатьох таких оповідок, аналізуючи, що для розвитку необхідно перш за все знати: своє походження, специфіку оточуючих, свою мету і тих, хто допоможе на шляху її досягнення.

Звертаючись до знайомих казок, відразу бачимо, що їх герої шукають відповіді саме на ці питання. А разом з ними і кожен читач чи слухач поповнює власну життєву «базу» нормами і правилами поведінки, цінностями, важливими для людства. Казка допомагає образно відтворити життєві реалії, адже дії, що відбуваються у ній, можуть відбуватися і в повсякденному житті, але дослівно, без вигаданого колориту.

Таким чином, завдяки казковим сюжетам дошкільники вперше опановують фундаментальні життєві принципи та через дії героїв можуть порівняти добре і погане, самостійно вирішуючи, хто з них позитивний, а хто – негативний. І хоча усвідомлення цього приходить не відразу, та саме завдяки казці в дошкільні роки робляться перші кроки в цьому напрямку.

Загалом казкотерапію можна визначити як діяльність, де дії уявної ситуації тісно зв’язані з реальним спілкуванням, що націлює на самостійну творчу активність та забезпечує врегулювання дитиною свого емоційного стану. Таким чином, використання казкової форми дозволяє активувати розвиток творчих здібностей особистості та удосконалити її взаємодію з довкіллям. Крім того, метод казкотерапії є впливом практичної психології на внутрішній світ. Щоправда вплив цей більше орієнтується на дітей дошкільного віку, оскільки їм ще не властиво оцінювати реальні події та аналізувати їх для самостійних рішень.

Отже, казкотерапія – є ефективним засобом корекційно-розвиваючої роботи з дітьми з інтелектуальними порушеннями.

Корекційно-розвиваюча робота – результат плідної співпраці між дитиною та педагогами. Останні допомагають дітям розвивати мислення, пам’ять, увагу, уяву, сприйняття та вчать висловлювати свої думки правильно, логічно та послідовно.

Характерними ознаками психічного розвитку дитини є:

• розвиток пізнавальної сфери (мислення, сприйняття, пам’яті, увага, уява,) та мовлення;
• формування системи особистісних відносин (емоцій, потреб, мотивів тощо);
• оволодіння діяльністю (предметно-практичною, ігровою, навчальною, трудовою тощо).

Діти з інтелектуальними порушеннями розвитку доволі вдало пізнають світ за допомогою практичних дій внаслідок планомірного навчання та виховання. Формування інтелектуальних та прикладних дій відбувається завдяки спеціально упорядкованій корекційній роботі, направленій на навчання та виховання, одним із проявів якої є казкотерапія.

Казка є доступною формою виховання, за допомогою якої діти вчаться адекватно реагувати на будь-які життєві ситуації, вчаться відрізняти хороше від поганого.  Вона завжди допоможе подолати страхи, невпевненість, підштовхне розвиток фантазії, а з нею – нестандартні рішення та розуміння того, що досягнути всього можливо.     Доведено, що казка має позитивний вплив на виховання та розвиток дітей старшого дошкільного віку.

Література

1. Войтко В. Психолого-педагогічний супровід дітей з затримкою психічного розвитку: навчально-методичний посібник / В. Войтко. – Кропивницький, 2017. – 48 с.
2. Выготский Л. С. Избранные педагогические исследования / Л.С. Выготский. – М.: АПН РСФСР, 1956. – 380 с.
3. Гетманська М. Казка чи казкотерапія? Виховання чи лікування?/ М. Гетманська // Психолог довкілля. – 2012. – №9. – С.29-32.
4. Игры и занятия с особым ребенком. Руководство для родителей. [Электронный ресурс] /Сара Ньюмен ; пер. с англ. Н. Л. Холмогоровой. — 7-е изд. (эл.). — Электрон. текстовые дан. (1 файл pdf: 242 с.). — М.: Теревинф, 2015
5. Кондратенко Л. Діти з затримкою психічного розвитку: характеристика, особливості психологічного супроводу / Л. Кондратенко. – Суми, 2015. – 54с.
6. Корекційна робота з дітьми з ЗПР: (матеріали інтернет-конференції (оф-лайн) «Основні   напрямки   корекційної  роботи із дитиною із затримкою психічного розвитку в  ДНЗ та ЗНЗ») [Електронний ресурс] / Л.М. Чіхман – 2013. – Режим доступу: http://doshkilla.blogspot.com/p/blog-page_9019.html
7. Крупник Г. А. Особливості психологічного супроводу адаптації першокласників до навчального процесу / Г. А. Крупник // Таврійський вісник освіти. – 2014. – № 2 (46). – С. 251-257.
8. Максименко С. Д. Загальна психологія : навч. посіб. / С. Д. Максименко. – [3-тє вид., доп. і переробл.]. – К. : ЦУЛ, 2008 – 271 с.
9. Новий тлумачний словникукраїнської мови ред. В. Єременко, О. Сліпушко, 1999. – Т. 2. – С. 133
10. Психологические проблемы массовой коммуникации / Под ред. А.А.Леонтьева. – М.: Наука, 1974.
11. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологи / С. Л. Рубинштейн. – М.: Учпедгиз, 1946. – 502 с.
12. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори. – К.: Радянська школа, 1999, с.42