Актуальність теми зумовлена викликами, які постають перед сучасною освітою у зв’язку зі стрімким розвитком технологій та потребою чітко окреслити роль учителів у впровадженні можливостей ІКТ в освітній процес.У статті 12 Закону України «Про освіту» зазначено, що досягнення мети повної загальної середньої освіти забезпечується шляхом формування ключових компетентностей, серед яких інформаційно-комунікаційна компетентність, яка у свою чергу не може бути реалізована без здатності співпрацювати з іншими людьми [5].

Формула Нової української школи передбачає запровадження педагогіки, що ґрунтується на партнерстві між учнем, учителем і батьками, а одним із засобів такої  педагогіки має стати наскрізне застосування інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі.

Під  час упровадження інформаційних і комунікаційних технологій українські вчені, зокрема І. Зимня [6], М. Жалдак [7], Н. Морзе [14], О.Хуторський [19], Дж. Равен [17], Л. Чернікова [20], розкрили зміст та складові інформаційно-комунікаційної компетентності вчителя.

Разом з тим, навколо питання інформаційно-комунікаційної компетентності як засобу партнерської взаємодії між вчителем та учнем  лише розпочинаються ґрунтовні дослідження.

ЮНЕСКО розробила міжнародний стандарт «Структура ІКТ-компетентності вчителів», де  виходять з того, що вчителям недостатньо бути компетентними в галузі ІКТ і здатними навчати цього учнів. Учителі мають допомагати учням не просто навчатися з використанням ІКТ, а робити це творчо, розвивати співпрацю та вміння вирішувати проблеми, щоб у майбутньому стати ефективними громадянами та працівниками [25].

У закладі освіти мають створюватися умови для використання ІКТ та формування інформаційно-комунікаційної компетентності вчителів. У першу чергу це відповідне матеріально-технічне забезпечення, наявність швидкісного Інтернету, доступ до Wi-Fi у кожному класі.

Експерт  у галузі освіти Кен Робінсон стверджує,   що «коли ідеться про підвищення стандартів у школах, мова йде про конкуренцію. Але співпраця не менш важлива для виховання успішних, активних громадян і для побудови здорових, міцних спільнот. Люди не навчаться співпрацювати, якщо прийти та просто сказати їм: «Треба працювати разом. Цього вчаться у процесі співпраці» [11].

Керівник  програми PISA Андреас Шлейхер зазначає, що «у нинішніх школах діти зазвичай вчаться індивідуально. Але що взаємозалежнішим стає світ, то більше ми потребуємо талановитих партнерів та організаторів. Інновації мало коли є витвором окремих людей. Добробут суспільства все більше залежить від уміння людей діяти колективно. Тому школи мусять допомагати учням усвідомити плюралізм сучасного життя. А для цього треба вчити їх співпрацювати…» [28].

Професор І.П. Підласий стверджує, що «нові часи вимагають нових підходів. Лише та технологія спроможна утвердитися, яка співзвучна часові, відповідає його вимогам і можливостям». Тому найважчою для реалізації вважає партнерську технологію, у якій рівноцінними визначаються та учень, і предмет, процес розгортається з обох боків, «від учня» і «від педагога [22].

Ми все частіше чуємо й починаємо вживати поняття “нова педагогіка”, яку сучасні лідери освіти  визначають як нову модель взаємодії між учнями і вчителями, яка направлена на глибоке навчання в умовах наскрізного цифрового доступу. Більшість навчальних елементів нової педагогіки давно уже не нові, але принципово нова відмінність у формуванні активних партнерських стосунків з учнями.

Моніторинг готовності педагогів до партнерських взаємодії з учнями дозволяє зробити висновок, що вчителі близькі до гуманно-демократичного стилю стосунків з учнями, Але ще  не зовсім просто змінити свою роль у класі. Не  всі готові бути самими відкритими для учнів, визнавати свої помилки, звертатися за порадою до учнів, розпочинати спільно з учнями вирішувати педагогічні проблеми, а педагогіка партнерства працює стовідсотково тільки тоді, коли довірливі стосунки формуються з обох боків.

Для забезпечення партнерської взаємодію вчителя та учня необхідно активно використовувати дигітальні інструменти й ресурси. Особливо вони стають в нагоді при реалізації сценарію «перевернутого класу», який естонський практик перевернутого класу Марина Курвітс визначає, як «інноваційнний сценарій навчання» [13]. Його особливість в тому, що теоретичний матеріал вивчається вдома самостійно, зазвичай з використанням засобів ІКТ, а вивільнений час використовується на вирішення питань, які виникли в учнів, взаємодію зі школярами. Це  особистісно орієнтований підхід до навчання, за якого учні активніші за вчителів,  які вже не є центральними фігурами в освітньому процесі, вони партнери, які допомагають вчитися, а  технології використовуються для того, щоб відкривати знання, засвоювати їх і створювати нові для використання їх в реальному світі. Таким чином змінюються форми й методи роботи з ІКТ.

Реалізувати сценарій «перевернутого класу» допомагає Google Classroom – новий безкоштовний інструмент у пакеті Google Apps для навчання. Школа приєднується до сервісу Google Клас через свій власний домен, у якому кожен має свій обліковий запис. Учителі створюють власні класи, де учні бачать завдання — загальні чи індивідуальні. Учитель перевіряє, пише коментар. Крім того, можна  розсилати повідомлення та розпочинати обговорення, відповідати на запитання, обмінюватися навчальними матеріалами й підказками, тобто організовувати ефективне спілкування з учнями. Сервіс тісно інтегрований з іншими безкоштовними службами, такими як Gmail, Google Docs, Google Drive, YouTube.

Classroom оптимізований до роботи на мобільних пристроях, з якими  потрібно не боротися, а  перетворити на помічників, використовуючи, наприклад, безкоштовна платформа для навчання в ігровій формі Kahoot. Процес перевірки знань  перетворюється у справжнє захопливе, переповнене емоцій змагання, яке дозволяє ще й оцінити учнів.    Використання цього сервісу – гарний спосіб отримання зворотнього зв’язку від учнів, проведення рефлексії, спільного обговорення  навчальних тем.

Для сервісу  Plikers достатньо смартфона, який має вчитель, щоб зчитувати QR-коди з карток учнів. Щоб перевірити результати, достатньо навести смартфон на клас — програма відсканує всі результати відразу. Якщо в кабінеті є проектор або телевізор, питання й відповіді учнів миттєво будуть транслюватися в прямому ефірі, створюючи ігрову атмосферу. Це ще одна дуже проста й ефективна технологія для зворотного зв’язку з учнями.

Інтернет-сервіс мультимедійних дидактичних вправ LearningApps є конструктором для розробки різноманітних завдань з різних предметних галузей, за допомогою яких учні можуть перевірити і закріпити свої знання. Цей ресурс дозволяє здійснювати зворотний зв’язок з учнями, підтримувати їх навчальні досягнення. Активно використовується при «перевернутому класі».

Quizlet – система, яка самостійно генерує різні ігрові активності, ефективна при роботі  з  новими поняттями й визначеннями. Достатньо один раз ввести терміни та пояснення й система сама їх комбінуючи, створює завдання різного типу. Учень вибирає, яким способом хоче вивчити чи повторити тему, самостійно працює з навчальною інформацією, вчитель переглядає статистику, надає зворотній зв’язок.

Онлайн середовище Міксіке надає можливість використовувати онлайн-колекцію навчальних  матеріалів, яку спільними зусиллями створили педагоги-учасники проекту, дозволяє організовувати та проводити навчальні змагання з усного рахунку Прангліміне.

Школи  нині  повинні скористатися з технологічного потенціалу, щоб позбутися застарілих уявлень і поєднати учнів із джерелами знань, інноваційними програмами й одне з одним.

«Технологія – це єдиний шлях до значного розширення доступу до знань, — зазначив Андреас Шлейхер, – щоб виправдати сподівання, які  покладаються на технології, країнам потрібно ефективніше в них інвестувати та стежити за тим, щоб учителі були в авангарді розроблення та впровадження цих змін» [28].

Проаналізувавши складність змін, які відбуваються в освіті,  новатор та лідер західного освітнього менеджменту М.Фуллан наводить уроки, які випливають із парадигми освітніх змін, і останній урок стверджує: «Кожен є носієм змін». Найменше, що ми можемо зробити зараз, – скористатися своїми можливостями перетворення освіти. Майбутнє – за вчителями, які готові змінюватися самі й змінювати освітнє середовище навколо себе.