Аспект педагогіки партнерства між усіма учасниками освітнього процесу набуває великого значення у Концепції НУШ.Педагогіка партнерства ґрунтується на принципах гуманізму і творчого підходу до розвитку особистості. Її метою є розвиток нового гуманного суспільства, вільного від тоталітаризму і офіціозу.

Нова українська школа працює на засадах педагогіки партнерства, в основі якої лежить спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнями та батьками. Чому? Бо саме вони об’єднані спільними цілями та прагненнями, саме вони є рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат.

Нова українська школа передбачає, що учителі разом з батьками утворюють партнерство, у центрі якого знаходиться дитина.

Батьки можуть співпрацювати з учителем у такий спосіб:

• брати участь у постійному діалозі;
• організовувати додаткову комунікацію (групи в месенджерах, інформаційні розсилки, «чайні зустрічі», «фруктові перерви», обміни книжками та іграми);
• допомагати в організації заходів, проведенні класних та позашкільних занять;
• організовувати та проводити навчальні заняття, готувати навчальні матеріали, допомагати у створенні освітнього середовища.

Вчителі повинні бути ініціаторами в створенні партнерства, адже партнерство починається з підготовки орієнтації помічників у класі. Спочатку вчитель планує та проводить спеціальну підготовку батьків-помічників.  А вже  в жовтні у 1 класі вчитель пропонує батькам (знаючи, що серед них можуть бути колеги) один день побути вчителями класу, а саме: провести навчальні заняття та підготувати для дітей інтелектуально-розважальну програму «Розумники та розумниці». В грудні батьки готують калиту, «коника – коцюбу» та проводиться  гра-свято «Весела калита». До дня Святого Миколая батьки проводять майстер – клас з розпису імбирних пряників. Дітям дуже подобається бачити власних батьків у ролі вчителів – це ще один приклад моделі поведінки дорослих людей. А ще можна запросити до співпраці інших членів родини – бабусь і дідусів.

Широке поле діяльності у співпраці вчителя, батьків та учнів при проведенні тематичних тижнів: підготовка та захист проектів, створення лепбуків, підготовка дитини дня.

Розглянемо один з досвідів активної участі вдячних батьків.

Учитель оголосив у класі про проведення тематичного тижня «Чарівниця Осінь». Протягом тижня учні працювали в групах, виконуючи навчальні завдання, пов’язані з темою тижня. Вчитель проінформував про тематичний тиждень батьківський комітет, який довів це до інших батьків. Усі з великим ентузіазмом підхопили ідею «осіннього марафону». Батьки розгорнули активну діяльність, висунули пропозиції щодо участі дітей, учителя та батьків у цей тиждень. Вони допомогли вчителю організувати та провести екскурсію до парку для спостереження за змінами природи восени (під час екскурсії були зібраний природний матеріал для подальшої роботи).

Батьки та діти виготовили композиції з осінніх квітів та природних матеріалів для виставки, провели конкурсно-розважальну програму «Осінній марафон», під час якої запропонували дітям цікаві ігри та змагання.

Як підсумок тижня, працюючи в групах, спільними зусиллями батьків та дітей були виготовлені тематичні лепбуки.

Цілий тиждень був проведений у виконанні цікавих пізнавальних завдань, що включали матеріал про осінь. Батьки допомагали кожній групі. Весь клас провів зворушливий тиждень. До цього були залучені усі члени класного колективу. Проведення тематичного тижня дало дітям, батькам та вчителю реального досвіду співпраці тих, хто нав’ється.

Вчитель у класі дуже зайнятий і працює наполегливо. Звичайно, він не міг би розгорнути такий вдалий проект сам, маючи великий обсяг рутинної шкільної роботи. І ось результат:

• учитель довіряв батькам;
• батьки прониклись ідеями;
• вчитель, батьки та учні працювали разом як команда, щоб утворити унікальний, зворушливий досвід навчання для кожного.

Навчання та розвиток кожної дитини постійно знаходиться в стані змін. Оцінювання та облік —  це важливі цілі. В результаті педагоги повинні постійно проводити оцінювання. Останні тенденції в педагогіці виявили, що педагоги використовують альтернативні методи оцінювання і сприяння розвитку дітей. Найболючішим і більш дискусійним питанням є питання «грошового оцінювання».

З цього приводу існує багато думок психологів, педагогів та батьків. Заохочення коштами не повинно стати самоціллю, але можливість спробувати «заробити» кошти самостійно, можливо за певні сумовані заслуги, підніме рівень мотивації до навчання, дасть змогу придбати бажану потрібну для навчання річ за власні, отримані  певними зусиллями кошти. Матеріальні винагороди можуть бути так само корисні для дітей, як для дорослих. Крім того, у «грошових» заохочень є ще один прихований плюс: під чуйним керівництвом дорослого дитина вчиться розпоряджатися заробленими засобами.

Даний прийом дозволяє формувати одну з ключових компетентностей – підприємливість та фінансову грамотність, що передбачає ініціативність, готовність брати відповідальність за власні рішення, уміння організовувати свою діяльність для досягнення цілей, усвідомлення етичних цінностей ефективної співпраці, готовність до втілення в життя ініційованих ідей, прийняття власних рішень.

Пропонуємо досвід «грошового» заохочення дітей до навчання у 1-2 класі.

Рішенням батьківського комітету було введено класні грошові одиниці: «знайки» та «мудрики». Батьки виготовляли грошові одиниці для дітей, закуповували товари для ярмарку, зберігали товари до наступних ярмарків, встановлювали ціни на товари. Учні, працюючи на уроці, отримували «знайки», а в кінці тижня «знайки» можна обміняти на «мудрики» (10 «знайок» – один «мудрик»). Кожна дитина заробляє свої кошти та збирає їх у виготовлену власними руками сумочку. В кінці місяця батьки класу проводять Ярмарок. На ярмарку можна  купити (обміняти «мудрики» чи «знайки») учнівські канцтовари, книжечки, розмальовки, пазли, солодощі, іграшки за встановленими батьками цінами.

Залучаючи батьків до освітнього процесу, вчителі мають великі переваги такої співпраці для всіх – учнів, батьків і вчителів:

• участь батьків у навчальному процесі збільшує повагу до роботи вчителя;
• завдяки батькам-помічникам учитель має більше можливостей для організації роботи в малих групах;
• для багатьох учителів робота з помічником буде новим досвідом;
• залучення батьків допомагає вчителям досягти мети  індивідуалізації;
• коли батьки залучені до роботи в класі, вчителі мають можливість спостерігати, як батьки спонукають своїх дітей до навчання.

Дружня привітна школа створює особливий клімат залучення батьків. Вони можуть діяти як волонтери в багатьох аспектах життя класу. Ось деякі з можливих добровільних обов’язків, які вони можуть виконувати:

• координатори різноманітних подій. Батьки допомагають планувати екскурсії, походи, благодійні акції. Вони допомагають їх реалізовувати, включаючись у діяльність класу, забезпечуючи відповідний рівень проекту;
• батьки – помічники вчителя (особливо під час роботи в групах на уроках трудового навчання та образотворчого мистецтва, виготовлення дидактичних матеріалів);
• працівники по ремонту та вдосконаленню навчального середовища. Батьки допомагають з ремонтом та вдосконаленням проектів, наприклад, фарбуванням або обладнанням ігрового майданчика, зон класу;
• організатори днів народжень. Матері або батьки готують святкування для всього класу у день народження дитини.

Як волонтери батьки віддають свій час, можливості та таланти, щоб допомогти школі розвинути традицію турботи про інших. Таке ставлення забезпечує громадські стосунки на довірі та взаємній добрій волі.

Коли батьки беруть участь у шкільних заходах, співпрацюють з учителем, дитина бачить, що всі значимі для неї дорослі піклуються про неї, Відтак, зростає її самоповага. Об`єднання зусиль учителів і батьків сприяє особистісному зростанню дитини і полегшує засвоєння матеріалу. Це підтверджують  наукові дослідження та досвід роботи вчителів. Ось чому важливо зробити школу і дім одним цілим для дитини.

Партнерство між вчителями та дорослими, які допомагають в класі, цінніше від святкування. Учні, які працюють з дорослими, самі дорослі, залучені до цього ж процесу, будуть задоволені собою та шкільним навчанням.

Головним завданням педагогіки партнерства є подолання інертності мислення, перехід на якісно новий рівень побудови взаємовідносин між учасниками освітнього процесу.

Це завдання реалізовується у спільній діяльності вчителя і учнів, учителя і батьків, що передбачає взаєморозуміння, спільність інтересів і прагнень із метою особистісного розвитку школярів.

Завдяки ефективній спільній діяльності вчителя, учня, батьків , креативним прийомам та нетрадиційним формам роботи можна досягти найвищого результату – активний та згуртований колектив, здатний до інноваційної діяльності.

Присутність батьків у школі діє благотворно. Залучення батьків до роботи в класі дає вчителю можливість спостерігати, як батьки спонукають своїх дітей до навчання, як допомагають їм вирішувати проблеми, зрозуміти навчальне завдання, як батьки й діти узгоджують свої інтереси.

Залучення батьків допомагає вчителям досягти мети індивідуалізації. Завдяки спілкуванню з батьками вчителі збирають інформацію про кожну дитину в класі. Залучення батьків дає вчителю шанс бути менш ізольованим. Учителі та батьки можуть взаємно підтримувати один одного у забезпеченні цікавої діяльності та реалізації проектів дітей, що було б неможливо здійснити лише одному вчителю. Коли батьки відчувають, як позитивно впливають результати вивчення дітей, вони приходять віддячити зусиллям учителя, підказуючи новий шлях впливу. Їх зворушливість породжує нові ідеї та позитивні сподівання вчителя.