Реформування системи освіти передбачає реалізацію 9 компонентів формули Нової української школи. Серед них і стара – нова педагогіка партнерства. Саме з неї на думку Павла Хобзея, що була висловлена в рамках Міні-ЕdCamKiyv “Без довіри немає освіти», починається довіра до освіти, відкритість шкіл до суспільства, повага до кожної людини [3].

У вирішенні завдань Концепції Нової української школи заклади освіти  не можуть діяти відособлено, а мають стати тією установою, яка професійно встановлює, розвиває партнерські стосунки з батьками, владою і громадськістю.

Засадами державної політики у сфері освіти та принципами освітньої діяльності є: державно-громадське партнерство як взаємодія органів державної влади, органів місцевого самоврядування з громадськими об’єднаннями, іншими інститутами громадянського суспільства з метою прийняття ефективних управлінських рішень та задоволення суспільних інтересів у сфері освіти [1].

Міра залучення суспільства до освітнього процесу – вагомий чинник розвитку закладу освіти. Тому пошук реальних партнерів у різних галузях та структурах – одне з найважливіших завдань керівників освітніх установ, які зацікавлені у створенні сприятливих умов для якісної освіти.

Термін «соціальне партнерство» використовується для визначення форм ефективного і взаємовигідного співробітництва  різних соціальних груп людей, які не завжди розділяють ідеї та інтереси один одного, для розв’язання загальних проблем [6].

До основних принципів соціального партнерства відносять: дотримання норм законодавства; повноважність представників сторін; рівноправ’я сторін у свободі вибору та обговоренні питань, які складають вміст колективних договорів і відносин; добровільність сторін в прийнятті на себе зобов’язань; систематичність контролю і відповідальність за виконання зобов’язань [4].

Соціальне партнерство в освіті – це партнерство, яке ініціює система освіти, як особлива сфера соціального життя, що робить  внесок у становлення громадянського суспільства. Соціальне партнерство дозволяє змінювати, проектувати, апробувати та встановлювати нові суспільно значимі функції системи освіти.

Соціальне партнерство сьогодні є принциповою необхідністю, бо очевидно, що успішно розвивається той заклад загальної середньої освіти, який відкритий для співпраці, швидше реагує на суспільні зміни, шукає нові ресурси для просування вперед.

Проблеми та завдання освіти повинні вирішуватися державою, педагогічним співтовариством і широкою громадськістю в процесі широкого обміну думками та сумісному виробленню правил визнання або невизнанні домагань на істинність.

Соціальне партнерство для школи означає співпрацю з владою, бізнесом, місцевою громадою та територіальними інституціями для досягнення суспільно корисного результату.

Завдання школи у співпраці з соціальними партнерами, перспективні напрями, цілі її розвитку полягають в тому, щоб через систему заходів формувати у молоді ключові компетентності, перетворити на освітній, культурний центр території обслуговування школою, тим самим створюючи інноваційне освітнє середовище.

Концепція партнерства  закладу освіти передбачає здійснення постійного пошуку нових ресурсів для задоволення освітніх потреб учнів та їх батьків, запровадження інновацій; розробку проектів, програм, що враховують інтереси закладу і є корисними для соціального розвитку партнерів.

Для встановлення партнерських відношень необхідні:

• наявність загальної проблеми, у розв’язанні якої зацікавлений заклад освіти;
• розвиток стосунків;
• розвиток союзів, у яких кожний із партнерів може сам вирішувати і діяти;
• процес обміну знаннями та досвідом;
• наявність довіри партнерів один до одного;
• підтримка іміджу кожного з партнерів;
• впровадження спільних програм і проектів;
• проведення PR-акцій з проблематики соціального партнерства;
• повідомлення про успішність співпраці партнерів через засоби масової інформації та ін. [6].

Партнерству на базі школи властиві такі характеристики як взаємовигідність; прозорість; волонтерство; спілкування (двосторонні потоки інформації); чесність; повага; рівність.

Механізмами взаємодії школи із соціальними партнерами можуть виступати такі види як соціальне замовлення, соціальне обслуговування, дослідницька та проектна діяльність, моделювання ринкових відносин, соціально значимі  акції, спонсорство, лобіювання.

Модель соціального партнерства формується шляхом відтворення системи стратегії, принципів, елементів, механізму взаємодії.

Заклади освіти, шукаючи ефективні методи та технології подальшого власного розвитку, вже частіше опановують нову для себе роль — агента змін у регіоні, місцевій громаді й суспільстві та поширюють практику соціальної активності.

Одним із напрямків реалізації соціального партнерства є утворення багатоаспектних об’єднань – кластерів (соціальних та інноваційних), де формується сприятливе соціокультурне середовище і надаються освітні послуги, забезпечується високий освітній рівень. Створення транскордонних кластерів є основою та змістом різних програм і проектів міжнародного співробітництва, поширення нових знань і технологій.

Розвиток соціального партнерства – передумова виходу закладу освіти на якісно новий рівень культурних, соціальних, політичних взаємин із громадськими організаціями та органами державної влади та місцевого самоврядування, а також суттєвий чинник підвищення ефективності освітніх послуг.

Педагогічне партнерство вбачають у такій геометричній фігурі як коло, що вважають «символом гармонії, емпатії, синергії відносин (поняття «синергія відносин»  – від спілкування виграють усі) [3].

Література