В умовах втілення в життя Концепції «Нова українська школа» особливої актуальності набувають  проблеми освіти дорослих, складовою частиною цього процесу є курси підвищення кваліфікації педагогічних працівників в закладах післядипломної педагогічної освіти [3], організація роботи яких потребує гнучких підходів, переходу від ретрансляційних педагогічних технологій до проектування педагогічних процесів, набуття у тих, хто навчається життєво важливих компетентностей глибоким осмисленням теоретичних знань і практичних навичок.На нашу думку, якісною та ефективною організацією освітнього процесу на курсах підвищення кваліфікації може стати при умові використання принципів педагогіки партнерства між усіма його учасниками.

До основних принципів педагогіки партнерства відносяться наступні: повага до особистості; доброзичливість і позитивне ставлення; довіра у відносинах та стосунках; діалог-взаємодія-взаємоповага; розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв`язків); принципи соціального партнерства [4].

Реалізація основних принципів  педагогіки партнерства, по суті, закладена в змісті освітніх програм курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників, які укладаються з використанням алгоритму розроблення освітніх програм, визначеного міжнародним освітнім проектом «Тюнінг для закладів вищої освіти» та складаються з таких модулів:

• суспільно- гуманітарний,
• професійний,
• методичний,
• діагностичний [6].

Змістове наповнення кожного модуля освітньої програми курсів різних напрямів сприяє розвитку загальної та фахової складових професійної компетентності  педагогічного працівника [1].

Прикладом використання принципів партнерської співпраці в освітньому процесі в закладах післядипломної педагогічної освіти є те, що слухачі курсів підвищення кваліфікації мають можливість сприяти удосконаленню змісту освітніх програм та навчально-тематичних планів. З цією метою регулярно проводяться опитування слухачів курсів щодо визначення:

• найбільш актуальної тематики (проблематики), яка розглядалася на заняттях згідно з навчально-тематичним планом курсів та сприяла підвищенню педагогічної майстерності, особистісно професійного рівня слухачів;
• форм занять, які виявилися найбільш продуктивними для набуття та розвитку професійних компетентностей.

Різноманітні форми організації та проведення навчальних занять на курсах підвищення кваліфікації: лекції, семінарські заняття, практичні роботи, майстер-класи, тренінги – дають змогу використовувати принципи педагогіки партнерства в роботі викладачів  та методистів курсів зі слухачами [5]. За результатами опитування щодо форм організації курсів підвищення кваліфікації, найбільш продуктивними формами занять визначені такі: практичні заняття – 44%; лекції – 25%; тренінги – 23%; бесіда – 8%.

Отже, навчання на курсах підвищення кваліфікації може стати прикладом партнерської співпраці, коли слухачі зацікавлені актуальністю запропонованого матеріалу; мають можливість самовизначення; подолання пізнавальних утруднень у колективній творчій діяльності; самоаналізу у процесі індивідуального та колективного підведення результатів діяльності тощо.

Крім того, педагогічні працівники після проходження курсового навчання продовжують надалі самостійно досліджувати науково-методичні проблеми, порушені на курсах. Наприклад, після заняття за темою «Лінгвоконцептуальна методика: зміст та використання на уроках зарубіжної літератури» на курсах вчителів (викладачів) російської мови та зарубіжної літератури вчитель зарубіжної літератури продовжила самостійно опрацьовувати цю методичну тему, що стало підгрунтям написання статті «Лінгвокультурологічний підхід у процесі викладання зарубіжної літератури в 9 класі (концепт «Лялька» у драмі Г. Ібсена «Ляльковий дім»)» [7].

Таким чином, використання принципів педагогіки партнерства в освітньому процесі в закладах післядипломної педагогічної освіти дозволяє зробити його більш актуальним, гнучким та сприяє підвищенню освітнього рівня педагогічних працівників.

Література

1. Корнілова Т.Б. «Аналіз особливостей освітніх програм підвищення кваліфікації педагогічних працівників» // Наукові записки/ Випуск 168 – Серія: Педагогічні науки.-Кропивницький: РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2018.С.109.
2. Корнілова Т.Б. Освітні програми в закладах післядипломної педагогічної освіти // Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції «Професійний розвиток фахівців у системі освіти дорослих: історія, теорія, технології». – 2017 [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://ppo.mk.ua/mod/page/view.php?id=3545.
3. Міністерство освіти і науки України. “Нова українська школа. Концептуальні засади реформування середньої освіти”. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf
4. Нова українська школа: порадник для вчителя / Під заг. ред. Бібік Н. М. — К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2017. — 206 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:file:///C:/Users/User/Desktop/NUSH-poradnyk-dlya-vchytelya.pdf
5. Статут комунального закладу “Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти” Житомирської обласної ради [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zippo.net.ua/data/files/public/statut_2018.pdf
6. Tuning educational structures in Europe, TUNING. URL: www.unideusto.org/tuningeu (дата звернення: 29.03.2019).
7. Яцкова І.В. «Лінгвокультурологічний підхід у процесі викладання зарубіжної літератури в 9 класі». Електронний науково-методичний журнал «Житомирщина педагогічна» Житомирщина педагогічна, №4(12), 2018 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://imso.zippo.net.ua/wp-content/uploads/2019/01/2018_01_02_9.pdf