Освіта – одна із найважливіших сфер людської діяльності та визначальний факт розвитку людства. Головною особливістю сучасної системи освіти є те, що вона перебуває в стані постійного оновлення, тобто вимагає інноваційного мислення кожного педагога та учня, а значить, створення такої освітнього середовища, в якому педагог і його вихованці почуваються вільно, повністю мотивовані та готові до творчої діяльності. При цьому істотно необхідним є використання в освітньому процесі новітніх педагогічних технологій, що сприяють активізації пізнавального інтересу школярів, підвищенню результативності навчання й оволодінню учнями основними предметними компетенціями.Педагогічний процес – система, що спирається на теорії загальнолюдських цінностей, гуманізації, особистісно орієнтованого підходу. Головна діюча сила і джерело ресурсів педагогічного процесу – навчання, головна мета якого – розвиток людини в навчальній та позанавчальній діяльності, розвиток її суб’єктності (ініціативності, самостійності, особистісної своєрідності), здатності позитивно змінювати себе, спілкуватися, співпрацювати з іншими представниками соціуму.

Головна мета школи при цьому – створити умови для саморозвитку педагогів і школярів та їх максимально ефективної взаємодії. Саморозвиток при цьому розуміється як «фундаментальна здатність людини ставати та бути справжнім суб’єктом свого власного життя» [1, с. 52]. Щодо учнів це значить створити умови для формування та розвитку суб’єкта навчальної та інших видів діяльності, тобто людини з теоретичним мисленням, ініціативної, самостійної, здатної розвивати та реалізовувати себе у взаємодії з іншими. Щодо педагогів – створити умови для формування і розвитку суб’єкта педагогічної діяльності, тобто людини, орієнтованої на гуманітарні завдання освіти, здатної до проектування, дослідження, рефлексії, – людини, що володіє методом постановки та вирішення навчальних завдань, що прагне до особистісного зростання та налагодження партнерських стосунків в особистісно орієнтованому освітньому середовищі.

Сучасна освіта неможлива без інноваційних процесів, які є однією з її найважливіших характеристик, оскільки, будучи результатом творчого пошуку оригінальних, нестандартних способів розв’язання педагогічних проблем, дають можливість для створення, поширення та використання нових освітніх засобів в галузі педагогічних і наукових досліджень.

Рушійною силою інноваційної діяльності є педагог як творча особистість. Діяльність вчителя та педагогічні технології, які він використовує, повинні забезпечити становлення особистості, успішної в усіх сферах. Як доводять вчені, виховати таку особистість може тільки творчий учитель, тобто педагог, здатний до самоорганізації, який має професійну компетентність і здатність самовдосконалюватися, володіє вмінням створювати в особистісно орієнтованому освітньому середовищі сприятливі умови для забезпечення прав та реалізації можливостей кожного учня, оскільки він на практиці може експериментувати та переконуватися в ефективності методик навчання, коригувати їх, пропонувати нові освітні технології та методи. Основна умова такої діяльності – інноваційний потенціал вчителя, який виявляє готовність удосконалювати педагогічну діяльність, а також наявність внутрішніх засобів і методів, здатних забезпечити цю готовність з метою формування партнерського соціуму.

Інноваційна освітня діяльність у школі передбачає використання інноваційних навчальних технологій – комплексу загальних операційних дій педагогів і школярів, в результаті виконання яких істотно посилюється мотивація учнів до навчального процесу, тобто змінюються потреби в навчанні, підвищується зацікавленість процесом навчання – навчання стає життєвою цінністю, дозволяє істотно підвищити результативність засвоєння змісту освіти і рівень оволодіння учнями ключовими компетенціями, які передбачають їх особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток [2, с. 96].

Одним з основних напрямів модернізації сучасної освіти є використання в освітньому процесі інформаційно-комунікаційних технологій, що дозволяють не лише продемонструвати учням навчальний матеріал за допомогою фото, відео, графіки, анімації, звуку, тобто у будь-який відомий у наш час спосіб, а й розвинути у школярів творчі здібності, логічне та алгоритмічне мислення, активізувати пізнавальну діяльність учнів, наблизити їх до життя, досягнути високих результатів навчання тощо. Характерною рисою цих технологій є те, що вони надають практично необмежені можливості для самостійної та спільної творчої діяльності учнів і вчителів, створюючи сприятливе середовище для розвитку інтелекту кожної дитини та самовдосконалення педагога [3, с. 16].

Інноваційна діяльність є специфічною і досить складною, вимагає особливих знань, навичок, здібностей. Впровадження інновацій неможливе без педагога-дослідника, який володіє системним мисленням, розвиненою здатністю до творчості та усвідомленою готовністю до інновацій. Всі педагоги погодяться з тим, що інновації починаються з креативних думок. Для того, щоб викликати в учнів інтерес навчання, вчителі повинні шукати нові, цікаві та результативні форми та методи навчання, адже підвищення ефективності навчання безпосередньо залежить від доцільності добору та використання різних методів навчання, а також від активізації всього освітнього процесу. Кожен педагог повинен намагатися організовувати інноваційний процес під час навчальної діяльності учнів таким чином, щоб створити сприятливе навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоювалися б одночасно.

Змістом діяльності вчителя на уроках з використанням інноваційних педагогічних технологій повинна стати не подача готових знань, а організація навчальної діяльності, тобто організація ситуацій, в яких нові знання можуть бути здобуті і глибоко осмислені самими учнями. Саме в таких навчальних ситуаціях створюються можливості для позитивних змін самих школярів, для формування психологічних механізмів їх навчальної діяльності, для розвитку їх психічних функцій і особистісної своєрідності. При цьому також обумовлюється активна роль педагога як людини, що визначає цілі та завдання навчального процесу, засоби та способи їх досягнення й організує активність школярів по засвоєнню ними знань. Головним мотивом навчання тут стає інтерес до пізнання: формуються інтелектуальні та особистісні здібності, яких в учнів раніше не було, що дозволяє їм надалі якісно засвоювати матеріал. Основним психологічним завданням є формування вміння вчитися – здатності ставити та вирішувати завдання щодо саморозвитку та самореалізації в соціумі.

З упевненістю можна стверджувати що процес навчання – це не автоматичне вкладення навчального матеріалу в голови учнів. Він вимагає напруженої розумової роботи учня і його власної активної участі в цьому процесі. Уроки та інші навчальні заняття з використанням інформаційно-комунікаційних технологій приваблюють школярів, оскільки вони завжди різні, цікаві, захоплюючі. Під час таких уроків створюються умови для активного спілкування, за якого учні прагнуть висловити власні думки, з бажанням виконують завдання, виявляють цікавість до навчального матеріалу, вчаться працювати самостійно і знаходити розв’язання складних навчальних та життєвих задач. Завдяки використанню ІКТ відбуваються зміни в освітньому процесі, в центрі якого перебуває особистість учня. Головною метою за таких умов стає розвиток інтелекту, творчих здібностей, пізнавальної активності школярів, що дає змогу сформувати у дітей здатність до самореалізації, самостійності мислення, уміння працювати над розв’язанням власних життєвих проблем. Отже, за допомогою новітніх інформаційно-комунікаційних технологій здійснюється творчий розвиток дитини, а також вдосконалюється творча майстерність педагога.

Як з перших уроків вчитель зацікавить учнів вивченням предмету і сприятиме їх всебічному розвитку, таким і буде його кінцевий результат. І якщо він не зможе викликати інтерес в учня з перших днів, то цей школяр назавжди залишиться байдужим до навчання, житиме без радості пізнання і відкриття нового і невідомого. Педагог буде успішним на своїх уроках тільки тоді, коли зрозуміє, що його учням подобається все нове і цікаве. Творчість має бути домінуючою рисою кожного педагога, адже майбутнє школи – в руках вчителя.

Література

1. Беспалько В.П. Складові педагогічної технології. – М.: Педагогіка, 1989.
2. Попова А.І. Інновації в сучасній педагогічній теорії та практиці / Педагогіка і психологія: Збірник наукових праць / За заг. ред. акад. І.Ф. Прокопенко, чл.-кор. В.І. Лозовий. – Харків: ХДПУ, 1999. – Вип. 9.
3. Пономаренко Л. Мультимедійна підтримка навчального процесу / Л. Пономаренко // Початкова освіта. – 2012. – № 1-2. – С. 16.