ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ДОРОСЛОГО З ДИТИНОЮ «РАДІСТЬ РОЗВИТКУ» В УМОВАХ РОЗБУДОВИ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Бабич С. Є.

вчитель початкових класів
Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 8
м. Житомир, Україна

 

Для суспільства як складної організованої системи життєво важливо закріпити певні типи соціальних взаємодій, зробити їх узгодженими, доцільними, щоб вони відбувалися за певними правилами – були обов’язковими для соціальних спільнот, соціальних організацій та соціальних груп.Специфіка становлення особистості на етапі дитинства потребує збереження простору дитячої субкультури, врахування психолого-педагогічних передумов розвитку духовних орієнтирів в життєдіяльності дитини, об’єднання зусиль педагогів і батьків у створенні соціокультурного розвивального середовища та адекватної психологічної атмосфери навколо проблеми становлення базових комунікативних, пізнавальних, образотворчих здібностей, що формуються в дитинстві.

В умовах активного пошуку ефективних методик, технологій, які б забезпечували ефективність, якість і результативність освітнього процесу, на перший план виступає випереджувальний розвиток дитини, формування творчої особистості, яка проектує й організовує своє життя, а дорослий стає партнером і помічником дитини в її саморозвитку. Саме тому наша школа долучилась до експерименту з впровадження технології психолого-педагогічного проектування взаємодії дорослого з дитиною «Радість розвитку» лабораторії психології дошкільника Інституту психології НАПН України [1].

Головна ідея цієї Програми полягає у забезпеченні балансу між ігровою та навчальною діяльністю дітей в умовах роботи загальноосвітньої школи. Вона передбачає взаємодію з дітьми за чотирма напрямами: психологія комунікації (взаємодії); іноземна мова (англійська); театралізована діяльність (сюжетно-рольова гра) та основи хореографії (фізичне розвантаження). Означені напрями функціонують спільно, утворюючи єдиний тематичний інформаційний простір для дітей.

Теми та питання, які пропонуються дітям для опрацювання, – достатньо широкі. Це надає можливість інтегрувати здобуті на уроках знання у втілення їхніх спільних творчих задумів. Так, наприклад, на підсумковому занятті першокласників за темою «Мої друзі-однолітки», учасниками якого стали всі присутні, чітко простежувались міжмпредметні зв’язки таких навчальних дисциплін, як «Навчання грамоти», «Англійська мова», «Музичне мистецтво», «Трудове навчання», «Фізична культура», «Образотворче мистецтво», «Основи здоров’я» тощо. Отже, можна зробити висновки, що психолого-педагогічне проектування – це проект, у якому поєднані бажання і прагнення учнів та визначені програмою завдання педагога з метою  спільної діяльності дітей і дорослого (від бажання – до творчого рівня реалізації задуму).

Психолого-педагогічне проектування складається з шести етапів: мотиваційного, інформаційного, репродуктивного, узагальнюючого, творчого, рефлексивно-оцінювального. Цей поділ є досить умовним, а назва етапу вказує на педагогічні завдання, які є домінуючими в той чи інший період дитячої діяльності.

Звичайно, кожен етап виконує певні навчальні, виховні, розвиваючі завдання і має свої особливості.

Мета першого, мотиваційного етапу – викликати у дітей бажання створити спільний проект (задум); визначити завдання, зміст та форми діяльності, спрямовані на його реалізацію. Завдання педагога на цьому етапі – мотивація для формування прагнення, бажання учнів, розвиток їх внутрішньої активності; виявлення наявного рівня знань, умінь, навичок; порівняння їх з програмовими завданнями проекту; конкретизація  педагогічних завдань на період реалізації проекту, з урахуванням особливостей групи.

Мета другого, інформаційного етапу – сформувати систему знань, умінь і навичок, необхідних для реалізації спільного проекту та проявів творчості й фантазії. Завдання педагога – сформувати вміння дітей вчитися, здобувати знання самостійно, відшукувати інформацію; поповнити, розширити, поглибити знання учнів та сформувати вміння і навички, необхідні для реалізації проекту.

Мета третього, репродуктивного етапу – сприяти практичному застосуванню набутих на інформаційному етапі знань, умінь та навичок. Завдання педагога – допомогти кожному учню випробувати свої можливості, порівнявши їх з бажаннями; викликати в дітей відчуття впевненості у своїх силах, приймаючи будь-які результати дитячої діяльності; створити умови, за яких у дітей виникатиме потреба регулювати поведінку відповідно до набутих уявлень про морально-етичні норми загальнолюдської поведінки; відстежити динаміку розвитку кожної дитини.

Мета узагальнюючого етапу – узагальнити та систематизувати знання, вміння та навички, набуті дітьми протягом попередніх етапів. Завдання педагога – з’ясувати, чи відбулися зміни в розвитку кожного учня.

Мета п’ятого, творчого етапу – реалізувати спільний творчий задум, до якого готувалися на попередніх етапах; наповнити процес його втілення спалахом позитивних емоцій. Завдання педагога – створити сприятливу атмосферу для розвитку творчого потенціалу дітей; заохочувати оригінальність ідей дітей, батьків та інших педагогів.

Мета підсумкового, рефлексивно-оцінювального етапу – проаналізувати рівень організації проекту; визначити, що вдалося чи ні, що було корисним та цікавим; усвідомити досвід, набутий на попередніх етапах. Завдання педагога на цьому етапі – навчитися робити детальну психологічну характеристику розвитку учнів; усвідомлено ставитися до набутого досвіду і самоаналізу; відібрати для подальшої роботи ті педагогічні методи та прийоми, які забезпечили високі результати [1].

Наступну тему проекту варто розпочинати лише за умови, що діти вичерпали всі можливі, творчі ресурси з минулої теми, і більше немає ідей.

Впровадження у шкільний освітній процес перспективної інноваційної педагогічної технології психолого-педагогічного проектування взаємодії дитини та дорослого «Радість розвитку» створює оптимальні умови для розвитку особистості дитини як суб’єкта життєдіяльності, формує здатність здійснювати вибір особистості поведінки відповідно до індивідуальних потреб, суспільних обов’язків та можливостей їх реалізації. Життя школи помітно змінюється: у школярів формується навчальна діяльність, заснована на потребах, діях, активній участі учнів, і мета цієї діяльності – зміни у самих учнях. Створюється потреба й у позанавчальній діяльності – такій, що дозволить школяреві реалізувати провідну діяльність цього віку – спілкування, – суспільно значущу діяльність.

Завдяки впровадженню у школі технології «Радість розвитку» діти мають можливість бути самостійними, творчими, у них стимулюється пошук власних шляхів розв’язання проблем і практичного застосування надбаних знань і вмінь, що є основним способом формування компетентної особистості, здатної до саморозвитку, самовдосконалення та самореалізації.

Література

  1. Корж Т.М. Упровадження освітньої розвивальної технології психолого-педагогічного проектування взаємодії дорослого з дитиною «Радість розвитку» у дошкільному навчальному закладі [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://repository.kristti.com.ua/wp-content/uploads/2016/07/Korzh_Tehnologiya-Radist-rozvytku.pdf

 

Відповідальність за зміст, унікальність статті та достовірність посилань несуть автори.

Залишити відповідь