Сучасні діти значно відрізняються від попередніх поколінь. Досить поглянути на організацію офісів провідних технологічних корпорацій, щоб зрозуміти, на що орієнтується креативний клас, який визначає обличчя сучасної економіки. Для них немає чіткого розмежування між роботою, навчанням і відпочинком. Життя для них – це постійне творення, гармонія між зароблянням коштів, пізнанням нового, самовдосконаленням, грою та розвагою [2, с.7].Яке життя оберуть сьогоднішні першокласники? Якою б не була відповідь, маємо запропонувати майбутнім поколінням українців школу, яка буде для них сучасною. Такий собі “конструктор” особистості дитини, де запорукою успіху буде тісна співпраця з батьками та підтримка з їхнього боку [2, с.7].

Важливого значення ідеї взаємодії школи та сім’ї у процесі виховання дитини надавали відомі педагоги: Януш Корчак, В. Сухомлинський, А. Макаренко, М. Стельмахович та інші дослідники. А.С. Макаренко стояв у витоків вирішення проблеми взаємодії школи та сім’ї.

У зв’язку з цим, мені, як вчителю, хочеться обирати оптимальні ресурси, які дадуть найбільший ефект і допоможуть досягти високих результатів у роботі з класним колективом.

Впевнена,  разом з дитиною батьки теж повинні вчитися в початковій школі. Для них  працює Школа батьківства. Це тісна співпраця класовода і психолога школи щодо організації та реалізації просвітницької роботи з батьками класу через систему продуманих батьківських зборів, тренінгів, анкетування, індивідуального консультування і постійного педагогічно-психологічного супроводу сімей упродовж навчання у початковій школі. Розглянемо детальніше.

Батькам 1 класу було запропоновано взяти участь в акції «Будьмо знайомі!». Її мета — батьки приходять до дітей зі своєю ідеєю: розповідають про свою професію, проводять урок (проводили уроки трудового навчання, з основ здоров’я, фізкультури, урок фінансової грамотності), розваги (хімічні фокуси, 3D мультфільми), свята, екскурсії. З батьками велася ґрунтовна робота щодо підбору матеріалу і форми проведення зустрічі з дітьми. Важливою частиною був психологічний супровід батьків. Адже у них це перший такий досвід і, часто, досить важко було вмотивувати їх до співпраці. Практика показала високу активність і залученість батьків до співпраці.

Обов’язково з новим батьківським колективом варто зробити перше колективне фото. Це зближує і надає значущості спілкуванню.

Крім класичних батьківських зборів пропоную батькам наступні.

1. Батьківські збори – консультації

Такий спосіб спілкування дає можливість вчителю пояснити батькам матеріал з теми, яку будуть вивчати їхні діти. Причому подача навчального матеріалу батьками подається такими ж методами, що й учням (постановка проблеми, пошук способу, застосовування способу, робота в парах, групах). Батьки на деякий час є “учнями”, проблеми дітей для них ближчі та зрозуміліші. Батьки стають поінформованими, а отже нашими колегами.

2. Батьківські збори ” тет-а-тет”

Батьки приходять на співбесіду до всіх вчителів, яких вони хочуть бачити. В результаті відбувається конфіденційна бесіда з батьками, де можна вирішити індивідуально будь-які проблеми та дітей, і батьків, отримати конкретну психолого-педагогічну допомогу та підтримку, з’ясувати план співпраці батьків, класного керівника та психологічної служби. Таким чином, після відвідування школи у кожного батька складається цілісне уявлення про навчання і поведінку своєї дитини, про її проблеми та успіхи, про правильність чи хибність сімейного виховання. Батьки бачать зацікавленість з боку школи, бачать у педагогах порадників і друзів.

3. Показові уроки для батьків

На таких уроках вчитель дає зразок спілкування “дорослий” – “дитина”, який батьки можуть використати по відношенню до своєї дитини.

4. Спільні уроки з батьками

Індивідуальна робота учня змінюється  парною роботою з батьками. Відбувається єднання учнівського та батьківського колективів на психологічному рівні. Урок  не просто проведений, а реалізований   разом з учнями та їх батьками. Діти отримують практичну можливість навчати  своїх батьків, розкриваючи  при цьому всі свої потенційні можливості та забезпечуючи розвиток власного «Я» не тільки у навчальній діяльності. Вони ставлять батьків у ситуацію співпраці.

5. Збори-чаювання

В кінці 4 класу відбулися батьківські збори-чаювання. Всі сиділи в колі, чаювали.  Батьки згадували радісні моменти, аналізували свої успіхи та невдачі. Для кожної сім’ї педагог приготувала особливий з подячними словами в їх адресу та гарними словами про  дитину, коректно вказуючи напрямки подальшої роботи з нею. Членів батьківського комітету було нагороджено подяками від імені усіх батьків класу та класовода.

Упродовж  навчання у початковій школі батьки пишуть різні твори-відгуки. Наприклад:

1 клас: “Що я очікую від навчання у школі моєї дитини?”, “Наші враження про перші 2 місяці навчання дитини у школі”.

2 клас: “Як змінилася моя дитина”.

3 клас: “Про труднощі у навчанні моєї дитини”.

4 клас:”Моя дитина — випускник початкової школи”.

Така робота допомагає учителю у подальшій роботі з класним колективом. Батьки впевнені, що з ними рахуються, їхня думка дуже важлива для педагога.

Батьки долучаються до виховної роботи:  пишуть сценарії заходів, проводять їх та  беруть в них участь, є суддями у спортивних змаганнях тощо.

Отже, учні, батьки та вчителі є рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат. Впевнена, що така  педагогічна діяльність сприятиме підвищенню готовності батьків до виховання дітей, на усвідомлення ними важливості відповідального батьківства, на передачу всім дорослим членам родини певної психолого-педагогічної, фізіолого-гігієнічної, правової тощо інформації, на формування у них відповідних практичних умінь і навичок та ініціюватиме глибше залучення родини до побудови індивідуальної освітньої траєкторії дитини [2, с. 14].

Діагностика ставлення батьків 4-класників за технологією проектування особистісного розвитку у порівнянні з 3 класом (за Киричуком В.О)

1. Рівень прийняття дитини батьками покращився.
2. Симбіоз дещо збільшився у зв’язку з розумінням батьками важливості спілкування з дітьми (поширився діалог, налагоджується розуміння в родинах).
3. Майже зникло ставлення до дитини як до маленької невдахи. Відвертість батьків формує в дітях самостійність у прийняті рішення, відповідальність у поведінковій сфері та формує у дітей відповідальне ставлення до власної життєдіяльності.
4. Авторитарна гіперсоціалізація не зникає, в окремих випадках “загострюється”: іде партнерська взаємодія (хочу – не хочу, можу — треба).

На діаграмі «Діагностика ефективності залучення батьків до співпраці» подано результати відповіді на запитання «Наскільки доцільною, системною та якісною була співпраця класовода і психолога з батьками упродовж навчання вашої дитини у початковій школі?»

Отже, очевидно, що батьки стають ближче до дітей, намагаються іти поруч, формують партнерські стосунки в родинах. Це забезпечує конструктивний розвиток обох сторін, хорошу базу для подальшого розвитку дитини та самостійної реалізації у майбутньому житті. Саме така спрямована взаємодія є актуальною та результативною у системі стосунків батьків і педагогів.

Література

1. Міністерство освіти і науки України, 2016. Концепція «Нова українська школа» [online]. Доступно: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf
2. Савченко С.В. Педагогіка партнерства у проекті Концепції «Нової української школи».
3. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка / В.О. Сухомлинський – К.: Радянська школа. – 1978.

Відповідальність за зміст, унікальність статті та достовірність посилань несуть автори.